Сміттєва пляма в Тихому океані збільшилась

Вчені-екологи провели детальний кількісний аналіз океанічного пластикового сміття в одному з найбільших світових скупчень – Великій тихоокеанській сміттєвій плямі. Як виявилось, попередня оцінка загальної маси пластика була меншою приблизно в 4–16 разів, повідомляє Scientific Reports.

Через конфігурації океанських течій в деяких областях океану накопичується велика кількість сміття антропогенного походження. Одне з таких скупчень – Велика тихоокеанська сміттєва пляма, розташована в Тихому океані між узбережжям Каліфорнії і Гавайськими островами. Площа цієї плями сягає понад мільйон квадратних кілометрів, а точних оцінок сумарної маси плаваючого сміття (серед якого, наприклад, рибальські сіті, пластикові пляшки, уламки буйків, мотузки, плівки, різні типи упаковок) досі не проведено. Деякі вимірювання дозволили лише оцінити мінімальну можливу масу, яка під час обліку різних типів сміття дорівнювала від 5 до 20 тисяч тонн.

Група вчених під керівництвом Лорана Лебретона з Фонду очищення океану вимірила кількість різних типів пластикового сміття в цій частині Тихого океану. На основі отриманих результатів екологи змоделювали сміттєву пляму й оцінили її сумарну масу і площу, а також розподіл сміття за розмірами. Оскільки 99,9% всього сміття на поверхні океану складає пластик, то як основне джерело інформації для моделі дослідники використовували результати вимірів вмісту в плямі чотирьох типів пластикового сміття різних розмірів: мікропластик (від 0,05 до 0,5 см), мезопластик (від 0,5 до 5 см), макропластик (від 5 до 50 см) і мегапластик (більше 50 см).

Вимірювання проводили з липня по вересень 2015 року. Загалом, здійснили 652 заміри в різних місцях Великої тихоокеанської сміттєвої плями. Розміри найбільшого сміття вчені оцінювали за допомогою зйомки поверхні океану з літака.

Модель Великої сміттєвої плями та шкала розподілу в ній пластику. Зображення: L. Lebreton et al./ Scientific Reports, 2018

Результати обчислень показали, що в плямі зібрано приблизно 80 тис. тонн пластику, загальною площею близько 1,6 мільйона квадратних кілометрів. Ця цифра майже в 4 рази більша від максимальної попередньої оцінки маси, а розміри в 16 разів більші від величин, отриманих раніше, під час вимірювання кількості сміття, зібраного в тралові сіті.

Окрім обчислення загальної маси пластика, вчені проаналізували фракційний склад сміттєвої плями. Виявилося, що більше ніж три чверті всіх об’єктів плями – розмірами понад 50 см, а саме сміттєве скупчення наполовину складається з елементів рибальських сіток. Тоді як вміст найменш габаритного, мікропластикового сміття (в основному це окремі елементи, уламки та обривки інших типів сміття) сягає лише близько 8% від маси всього сміття. Але в той же час ця цифра дорівнює відразу 94% від загального об’єму сміттєвої плями, якщо рахувати сміття поштучно (всього в плямі приблизно 1,8 трильйонів одиниць пластикового сміття).

ЧИТАЙТЕ РОЗУМНІ НОВИНИ ВІД EXPLORER LIFE 

Маса мікропластикового сміття значно зросла за останні роки: якщо в 1970-х роках на кожен квадратний кілометр поверхні океану сміттєвої плями в середньому припадало приблизно 0,4 кг мікропластика, то до 2015 року ця маса збільшилась більше, ніж в 3 рази: до 1,23 кг. Відмінності порівняно з попередніми вимірюваннями вчені пов’язують з уточненням методів аналізу, а також безпосередньо зі збільшенням кількості сміття за пройдений між дослідженнями час. Однією з можливих природних причин збільшення кількості пластику вчені, зокрема, називають велике цунамі, викликане землетрусом біля східного берега острова Хонсю в 2011 році.

Судно RV Ocean Starr використовують для збору сміття середніх і більших розмірів. Фото: © The Ocean Cleanup Foundation

Крім того, з’ясувалося, що накопичення пластику в сміттєвій плямі має і експонентний характер і цей процес відбувається швидше, ніж якби нове сміття з’являлося тільки через океанські течії. Отримані результати, за словами авторів дослідження, повинні допомогти зрозуміти точні механізми збільшення маси пластикового сміття і розробити способи боротьби з його наслідками.

Щоб розібратися, за якими механізмами в океані формуються острови зі сміття або інших пасивно плаваючих об’єктів (наприклад, колоній різних біоорганізмів), часто вчені змушені використовувати доволі складні фізичні моделі, засновані на гідродинамічних підходах або кінетичній теорії газів. Наприклад, за допомогою одного з таких методів учені встановили, що процес дрейфу сміття відбувається з двох основних стадій: спочатку невеликі об’єкти формуються в кластери, після чого ці кластери повільно розходяться один від одного.

Олеся Семашко
  • 21 Posts
  • 0дописів
Редактор і журналіст у команді Explorer.Life. Відкриває для себе нові міста під час різноманітних мандрівок і фестивалів. Мріє подорожувати автостопом по Україні та Європі.
Завантаження...