Вершини Тетяни Яловчак

Фото: Роксолана Поцюрко

Тетяна Яловчак у грудні 2017 року успішно підкорила найвищий гірський масив Антарктиди і в такий спосіб здійснила свою мрію: стала першою українкою, яка піднялась на найвищі вершини всіх континентів, знані в альпіністських колах як програма “7 вершин”. Читачі, які слідкують за історіями високогірних сходжень, також знають Тетяну як учасницю спортивної драми, що розгорнулася між двома українками на схилах Евересту в 2015 році. Тоді на висотах, які називають “зоною смерті”, мабуть остаточно і сформувався цілеспрямований характер героїні нашого інтерв’ю. Про досягнення гірських і життєвих вершин Тетяни Яловчак, а також про риси, які роблять людей успішними, читайте на Explorer Life.

 

“7 вершин”: Ви перша українська жінка, яка реалізувала цю програму, чи взагалі перша громадянка України?

Українська жінка. Після завершення програми я зустрілася з Віталієм Зоріним (експертом Національного Реєстру Рекордів) і він каже мені: “Яловчак, після того, як ти здолала свої сім вершин, мені чоловіки телефонують з питанням хто був першим”. У нас є Сергій Ковальов з Донецька. Він виконав програму, але тільки без пераміди Карстенз (ред. найвища вершина Океанії). Альпіністи дуже ж цікаві люди. Вони говорять, що Косцюшко (ред. найвища вершина Австралії) – маленька, всього 2228 м, треба все ж таки щось вище. А поряд є піраміда Карстенз висотою 4884 м. І я підкорила дві вершини.

А цього року Ігор Грушко, також з Донецька, разом зі мною закінчив програму 7 вершин. З Карстенз, ця підкорена піраміда є в доробку тільки в Ігоря Похваліна з Сімферополя. Йому вже 60 років, людина на мільйон.

Скільки загалом часу пішло на реалізацію всієї програми?

За великим рахунком до Евересту, в 2016 році, ідеї “7 вершин” для мене не існувало.  Здається, першу вершину підкорила в 30 років: я сходила на Кіліманджаро. А в 2017 році закінчила весь список. Це сім років в загальному.

Тетяня Яловчак в експедиції на Евересті

Ми лише припускаємо, але все ж яка вершина далась Вам найважче?

Якщо вимірювати за складністю самої гори і говорити про те, яка найчесніша гора, то це Деналі (Аляска). Ми там застрягли на 18 днів. Добре, що нам квитки на літак дозволяли і ми могли там довше сидіти. Але запас сил все одно вичерпувався. Були несприятливі погодні умови для штурму. Проте нас підтримували продуктами хлопці, які спускались донизу з вершини. В чому полягає чесність сходження на гору? В тому, що ти несеш все самостійно. На Евересті шерпи допомагають, або десь ти дівчинкою можеш бути, наприклад, як в Антарктиді було. А тут ми йшли спортивною четвіркою і важко-не-важко – йдеш.

Приєднуйтесь до спільноти дослідників та мандрівників у Facebook, або спіймай черепаху

Яка була найлегша гора, крім Косцюшко?

Знаєш, не можна недооцінювати гори, навіть найлегші. Завжди потрібно з повагою приходити до гори, йти в гості до гори. Бо сяде хмара, накриє гору. І ти просто можеш звернути в іншу сторону. Таке дуже часто трапляється на Ельбрусі. Чому люди там губляться? Вони сходять з маршруту та провалюються в тріщини або в трупозбірники, так ще їх називають.

Коли поглянути на фото Карстенз, вона так переконливо страшно виглядає. Як Ви там себе почували?

Загалом складна ситуація була. Папуаси почали відстріл американців, останні там золото видобувають. Було небезпечно, а нас закинули на вертольоті без акліматизації відразу на 3100 м. Джунглі, опадів багато… І як ти правильно зауважив, гора має невеликий проспект, по якому весь час потрібно йти. Дощить, і ще дерешся по цій мокрій горі. Весь час на мотузках, які крутяться, а ти виконуєш на них акробатичні етюди. Але гора дуже красива і мені сподобалась. Коли ми спустилися, нас відразу евакуювали через небезпеку й ризики.

Піраміда Карстенз, або Джая, висотою 4884 м найвища вершина Океанії

Пізніше ми полетіли до папуасів, до племен, які вже відходять у небуття через глобалізацію. Їхні діти вже в школу ходять, а деякі форму носять. Але певні традиції, які варті уваги, залишилися. Наприклад, у жінок того племені одна грудь більша за іншу. Бо під час вигодовування своєї дитини вона однією груддю підгодовує порося. Для них свиня – то ритуальне тварина: вигодовують, а потім з’їдають.

Ви вже закінчили зі сходженнями?

У 2018 році, я чотири місяці поспіль ходила в гори. У мене була Австралія – Костюшко, Папуа Нова Гвінея, Антарктида, а пізніше сходила на Охос-дель-Саладо – найвищий вулкан (Анди, на кордоні Аргентини і Чилі). Коли я повернулася, то була в такому стані, що не могла бачити навіть людей. Мені лікарі говорили, що “Таня, а чого ви очікували? Ви чотири місяці з різним кліматом, часовими поясами, перельотами по 14 годин. Посидьте вдома та відпочиньте”. Місяцем пізніше я почала до Босфору готуватися. Тому є напевно люди, які не втомлюються. Але я тоді втомилася, правда. Я буду ходити в гори і навіть проекти є, потрібно просто відпочити.

Проміжний табір на висоті поза 7000 м, довгоочікувана вершина Евересту та важкий шлях до неї

Досягнення мети – це режим, поза яким Ви себе не бачите? Постійні виклики (спортивні, ментальні), “7 вершин”, Еверест, Босфор…

Читала одне дослідження, яке проводили у 80-му році минулого століття. Випускники, здається, Стенфорду зустрілися через 20 років. Їх запитали, чи є у них мета в житті. І ті, які відповіли на 100% що є і вони її знають, то таких було всього 3% і вони були мільйонерами. Порадувало, коли в тебе є мета, ти більш дисциплінований і організований, нехай вона буде спортивна чи будь-яка інша.

 

Коли я виступаю, то не кличу людей йти на Еверест, я закликаю йти до своєї мети!

 

Альпінізм вважають егоїстичним захоплення. Але Ви змогли змінити все в інакшу сторону. Багато виступаючи, Ви досягаєте соціального результату, мотивуєте громадськість, особливо жінок. Ви бачите результати своєї роботи?

Так. А що є не егоїстичним? По суті навіть людина сама народжується і сама вмирає. І це логічно. Альпінізм – не зовсім егоїстичний вид спорту. Бо якщо ти йдеш “в двійці”, ти не можеш бути егоїстом. Якщо один падає у зв’язці, то другий зобов’язаний лягти на противагу. Або в наметі 18 днів попробуй проживи, будучи егоїстом? Потрібно поступатися, потрібно доповнювати одне одного.

Щодо тренінгів, то хочу, щоб мене перестали сприймати як альпіністку, я все ж таки не професійна альпіністка. Альпінізм – це така тема на 360 градусів, куди хочеш прикладай. Наприклад, якщо йти до своєї мети в житті прямо, то кажуть, що це трудомісткий і важкий процес. Я кажу, як в горах, потрібно хвилеподібно досягати вершин: піднявся-спустився. Це і є акліматизація. Так і в житті: потрібно звикнути, відпочити і досягти мети. Це працює. Ще й дисципліна: якщо не вийдеш вчасно, будеш наздоганяти.

Коли ми на Деналі піднімалися, я була з Володимиром Хітріковим – легендою альпінізму, йому 65 років. Вони у 80-х роках піднімалися по стіні Лхоцзе. Дуже цінні ці експедиції з людьми минулого. Просто сидиш, мовчиш і отримуєш великий досвід. Взагалі люблю ходити з бувалими альпіністами. Тому що молодому поколіню простіше засунути навушники, або колонку ввімкнути і йти. Я так не вмію, я люблю слухати тишу або природу.

Який у Вас режим дня зараз?

Зараз він зовсім інший. Я живу за містом, а в 7:00 год. повинна бути на тренуванні. Тому встаю о 5:30 год., на тренуванні плаваю. Ще на інтерв’ю ранкові люблю приїжджати. Далі починаю рухатися у справах. Намагаюся лягати до 22-ої, але це дуже рідко виходить.

Перепливти Босфор – що це за виклик?

Там потрібно перепливти 6,5 км з Азії в Європу. Слава Богу, там течії допомагають. Босфор на дві години закриваю для проходу суден. Але якщо раптом ти проплив нижче фінішу, ти все рівно проти течії повинен повертатися на фініш. Це зараз масові запливи. Для України було 450 слотів (дозволів на заплив), які викупили за 21 хвилину! Новий бум, який стає модним. Тому я щаслива, що здоровий спосіб життя і спорт стають модними в Україні.

Ви пишете книгу. Про що вона?

Я думала в різних форматах її писати. І дійшла висновку, що найкращий варіант для мене – це питання-відповіді. Мене запитують – я відповідаю. Вирішила видати книгу за концепцією 50+ питань успішних людей. Тобто Дмитро Комаров, Яна Клочкова, Святослав Вакарчук – вони запитують, а я відповідаю. Подумала, що в якості інтерв’ю мені буде найкраще її видати. Дуже цікаві питання мають бути, але хочу, аби вона була дійсно корисна читачеві.

Тоді питання від редакції Explorer Life: найулюбленіша страва, яку Ви привезли з подорожі?

Мені здається, я привезла, якщо гори не брати до уваги, брускети італійські. В печі підсмажені або в тостері, з хрусткою скоринкою, помідорчики, з базиліком, кілька крапель оливкової олії, трохи перцю, обов’язково крупна сіль. Перемішати, аби не пустився зайвий сік – і на тарілочку. Я це дуже люблю. Смачно. Думаю, що люди, які вміють смачно їсти, вміють смачно жити!

Ким буде Тетяна Яловчак, коли буде все добре?

Ти знаєш, я сама з Донецька, втратила своє майно і бізнес, жила недалеко від аеропорту. Щоб реалізувати програму “7 вершин” і піднятися на Еверест, серйозно працювала. В мене був ватман, де були виписані номера, мейли, зустрічі – кожен день працювала над пошуком фінансування і тренувалася. Бачу ціль, не бачу перешкод – так я завжди думала. Хоча двері іноді відчиняються назад. Треба робити крок назад, і мій крок назад був на Евересті. Тому що других, третіх ніхто не пам’ятає. Мета “7 вершин” була досягнута.

Після Охосу, я була на острові Пасхи. В них така приємна культура. В жінок нанесені татуювання у вигляді квіточок, такі природні. Бачила, як вони танцюють: спочатку дорослі, потім – діти. Співають щось про сонце, про небо. Вразило. Ось коли все буде добре, хочу жити на островах, швидше за все це буде Домінікана. Відпочивати завжди, а літати, щоб працювати.

 

Ваш доброчинний внесок миттєво допоможе нам підтримати те, про що Ви та ваші близькі дізнаєтесь на сторінках журналу

Євген Ткач
  • 14 Posts
  • 0дописів
Відданий своїй справі та ідеям. Шукає істини в археології та стародавній історії. Цінує англійський чай та східну культуру.