В дитинстві кам’яного періоду

Історія в шкільному підручнику – це завжди історія дорослої людини. А от в яких умовах жили і чим гралися діти у давні часи – питання здебільшого гіпотетичне. Explorer Life намагалося в цьому розібратись.

Існує відома поговірка про двох археологів, які розглядають якийсь загадковий артефакт на столі. «Що це таке, іграшка?» – запитує один. «Я не знаю, можливо культовий предмет», – відповідає другий. Археологи часто обирають друге пояснення.

Неоднозначні знахідки такі як мініатюрні глиняні посудини, маленькі фігурки, зазвичай вважають культовими або декоративними предметами. Звичайно, деякі з них використовували в ритуалах, але не всі.

Science News пише, на розкопках Телль Нагілу (Ізраїль) фахівці знайшли 48 мініатюрних глиняних посудин віком 3650-4000 років. На десяти з них є дитячі відбитки пальців. Ці глечики і мисочки іноді кривуваті, але вони могли легко поміститися в дитячих руках.

ОТРИМУЙТЕ РОЗУМНІ НОВИНИ ВІД FB EXPLORER LIFE 

Наприклад, численні глиняні диски з двома отворами десятиліттями ставили археологів у безвихідь. Однак ще в 1928 році один з дослідників припустив, що ці схожі на ґудзики предмети могли бути іграшками. Якщо через кожен отвір в диску пропустити по мотузці, а потім закрутити їх, то диск буде обертатися. Не всі такі диски зроблені однаково вміло: в них нерівні краї, а отвори розташовані не рівномірно. Якщо це дійсно іграшки, то їх могли робити самі діти, дивлячись на когось з дорослих. Тоді деяка недбалість – це наслідок не тільки невміння, але й нетерплячості: дитина поспішала закінчити роботу, щоб швидше пограти з тим, що вона сама для себе зліпила.

Диск, що обертається (показана реконструкція), знайдено в сучасній південно-західній Франції, можливо, був дитячою іграшкою віком від 14 до 21 тис. років.

У Франції та Іспанії раніше знаходили схожі диски, віком понад 10 тисяч років. На обох сторонах дисків були малюнки звірів, а якщо диск обертати, то складалося враження, що тварини рухалися і виходило анімоване зображення, своєрідний «мультфільм».

На схожій «печерну анімації» кілька років тому акцентував увагу дослідник Марк Азема. Він зауважив, що в багатьох печерах деякі частини тварин на одному і тому ж малюнку повторювалися кілька разів. Розділивши їх на шари, можна отримати «мультфільм» з кам’яного віку. І нехай кіно в той час знімати не могли, припущення, що багато кінцівок у звірів – це спроба передати рух, виглядає переконливим.

Реплікація малюнку з печери Шове (Франція), 30 тис. років.

Археолог Мішель Ленглі пише, що деякі предмети Західної Європи, зроблені в проміжку між 14 і 21 тис. років, теж можна визнати іграшками. Одна з них – фігурка печерного лева, вирізана з оленячого рогу. Вона настільки затерта, що здається, ніби це була чиясь улюблена іграшка, яку роками не випускали з рук.

Цей печерний лев кам’яного століття, вирізьблений з оленячого рогу, має високий рівень полірування, що вказує на значне використання в побуті, ймовірно, як дитячу іграшку.

Для ближчої ретроспективи, можемо подивитися на іграшки, які використовували у Львові лише 300 років тому. Ці артефакти знайшли археологи з Рятівної Археологічної Служби. Зокрема це були мініатюрні копії горщиків і глечиків, які, як вважають, майстри видавали замість решти під час продажу керамічного посуду. Популярними були і керамічні свистки, зліплені у вигляді пташок, або невеличкі керамічні скарбнички. Пташки-свистки і сьогодні продають на вулицях Львова, а от корені їхнього побутування досягають Пізнього Середньовіччя.

Але як ми можемо дізнатися що-небудь про те, як жили діти, наприклад, у Кам’яному віці? Дещо про це можуть розповісти сліди дитячих стоп, що збереглися в кількох куточках планети.

Як повідомляє The Conversation, у долині Верхній Аваш у Південній Ефіопії, були виявлені відбитки ніг, які залишив, ймовірно, Homo Heidelbergensis (Гейдельберзька людина). Поряд з дорослими слідами, були і дитячі, причому дітям, судячи з розмірів слідів, було один-два роки. Люди «наслідили» в болоті, біля невеликого водоймища. Потім відбитки накрило попелом вулкану, який вивергнувся близько 700 тисяч років тому. Скільки часу пройшло між двома цими подіями (топтання в болоті і виверженням) невідомо, але очевидно, що слідам не менше 700 тис. років.

Намібійські сліди. Фото: Меттью Беннет

Біля відбитків знайшли крем’яні знаряддя і кістки бегемота зі слідами оброблення. Тож зрозуміло, чим тут займалися дорослі. Проте присутність тут маленьких дітей куди цікавіше питання. По-перше, їх не залишили вдома, а взяли з собою, тобто ніяких няньок тоді, мабуть, не було, у всякому разі, саме в цьому товаристві. По-друге, можна припустити, що діти не просто спостерігали за заняттями дорослих, але й намагалися повторити їхні дії, наприклад, працювати зі знаряддями або тренуватися обробляти на непотрібні шматки туші тварин.

Ймовірно, діти взагалі достатньо часто були присутні поруч з дорослими під час їхніх занять. У печері Тук д’Одубер у Франції сліди дитячих ніг сусідять з наскельними малюнками. Не виняток, що діти спостерігали за художниками.

У Монте Ермосо (Аргентина) на березі моря збереглися сліди жінок і дітей. Можливо, вони разом збирали тут молюсків близько семи тисяч років тому – саме такий вік відбитків.

Ще одні дитячі відбитки (набагато більше пізні, віком всього 1,5 тис. років) виявлено на південь від міста Уолфиш-Бей в Намібії. Їх залишила невелика група дітей, які пройшли по болоту слідом за стадом овець або кіз. Швидше за все, діти це стадо і пасли. Але вони не тільки стежили за худобою: судячи з відбитків, діти підстрибували на ходу. Стрибки були нерегулярні, тож хлопці, ймовірно, не просто пересувалися, а в щось грали. Цікаво й те, що група була напрочуд різною за віком: тут були і діти трьох років, і трохи старші, і підлітки.

Художнє відтворення сцени участі дітей за мотивами намібійських слідів. Ілюстрація: Меттью Беннет

Подібним чином ставляться до дітей і в багатьох сучасних традиційних суспільствах. Їх вважають «маленькими дорослими», хлопчики часто допомагають пасти домашніх тварин, а дівчатка наглядають за немовлятами. При цьому дітлахи легко тримають в руках і доволі небезпечні предмети: сокири, ножі, мачете і навіть рушниці.

Так що безтурботне і безпечне дитинство в кам’яному столітті (і пізніше) тривало, швидше за все, дуже недовго.

Євген Ткач
  • 14 Posts
  • 0дописів
Відданий своїй справі та ідеям. Шукає істини в археології та стародавній історії. Цінує англійський чай та східну культуру.