This is Sparta!

This is Sparta!

Затятий мандрівник, блогер і український науковець-демограф – Борис Крімер – розповідає про свою подорож до Спарти. Де смачно і дешево поїсти, як знайти безкоштовного спартанського хоста і чи дійсно це все ще та славнозвісна Спарта – розбираємося на Explorer Life.

Історія

Невеличке грецьке містечко добре відоме світу як взірець сили та відваги. Пелопоннеська війна ввійшла в історію як боротьба спартанців з довгоочікуваною та кровопролитною перемогою. Можливо, вони перемогли через загибель більшості афінських політиків і стратегів, серед яких особливе місце посідає Перікл, а може й ні – я не прихильник альтернативної історії, тому не буду філософствувати.

Від Древньої Греції не багато залишилося: йдеш по місту і деінде бачиш розкопки городища, кілька музеїв з невеликою кількістю автентичних експонатів. Руїни городища  це лише горбик на околиці міста, вкритий розкопками й оливковими деревами. Схожий він більше на парк, ніж на щось історичне: стежинки різні; пані з собаками гуляють, знаки стоять, що вхід з собаками заборонений; чоловік якийсь пройшов з мулом на повідку в одній руці та батоном в іншій; собака допитливий прибився – неспішний провінційний сквер загалом. І от, поміж цими стежками та оливками, ти таки нарешті бачиш руїни.

Сходи амфітеатру “Гімпономедія”, Спарта. Фото: dreamstream

Від історичної Спарти, будемо її так називати, найкраще зберігся амфітеатр. Щоправда, з дивною назвою – “Гімпономедія”. Це слово походить від двох інших: “гімнос” – “оголений”, “роздягнутий”, та “педія”“гра молодих” (якщо я правильно зрозумів переклад). Ігри оголеної молоді – це вже щось інтригуюче. Можу тільки уявити собі фестиваль, де танцювали без одягу, в шоломах зі щитами. До слова, саме оголеність відрізняла цивілізованих людей від варварів у тогочасному суспільстві.

Як добратися, де жити та купувати їжу

Мандрівку я планував зі своїм вірним товаришем, найцікавішим співрозмовником, – Юлією Ткаченко. Додам, що це не перша спільна подорожі і не остання: впродовж останніх трьох років ми відвідали Грузію, Румунію, Болгарію, Сербію, Угорщину, Албанію та низку інших, не менш добротних країн.

На фото – Борис Крімер та Юля Ткаченко

До Спарти ми дістались автобусами з Нафпліона з пересадкою в Тріполі. Ціна за квиток орієнтовно 20 євро в одну сторону.

З житлом у місті складно – про дешеві готелі навіть і нечутно. Зате нам дуже пощастило знайти вписку через couchsurfing, зважаючи на скромні розміри Спарти: всього-на-всього 20 тисяч жителів.

За допомогою додатку Couchsurfing ми списалися з хлопчиною на ім’я Христос (погодьтеся, це багатообіцяюче), молодим юнаком з довгим волоссям. Він родом з сусіднього міста Каламати, що на південь від Спарти. Хлопець чомусь дуже тішився, що ми в нього зупинилися, бо неодноразово захопливо говорив: “Ти ба! У мене сидять люди з України!”.

У квартирі, де ми з Юлею ночували, було по-студентському: багато кімнат, яких майже не торкалося прибирання, а напіврозібрані комп’ютери додавали приміщенню атмосферу авангарду. З дизайну було зрозуміло, що айтішник Христос цікавиться творчістю Боба Марлі – висіли плакати з його зображенням, а ще на столі безтурботно лежала шишка коноплі. Було видно, що її використовували доволі часто. Загалом умови виявилися достатньо спартанськими.

Про Україну Христос майже нічого не знав, і взагалі – порівнював нас з росіянами. Під час дискусії англійською мовою ми обговорювали їжу, красу та Україну. Розповідями про наших жінок, природу та гостинність українців, ми закохали Христоса в нашу Батьківщину.

З їжею не було складно в місті, адже все було поряд: у центрі є і кав’ярні, і фаст-фуди, і магазини. Найбільш поширеною і популярною мережею супермаркетів вважається “АВ”. Зазвичай, коли йшли на закупи, ми купували великий тостовий хліб, твердий сир, фету, банку оливок і помідори. Це все коштувало до 30 Євро.

Атмосфера міста

У сучасній Спарті, як і в інших містах Європи, є центральні та бічні вулиці. Центральні всіяні кав’ярнями й базарами, ростуть багато дерев з гіркими декоративними апельсинами. Є навіть невелика центральна площа з “ратушею” – красива адміністративна будівля. Також там розташовані ефектні будинки епохи модерну, невелика пішохідна вулиця й кілька церков. Нецентральні вулиці простіші: там більше апельсинових дерев з набагато смачнішими цитрусовими.

Барельєф легендарної битви при Фермопілах, під час якої грецькі сили на чолі з 300 спартанцями утримували величезну перську армію протягом семи днів. Фото: Кетрін Посейдон

Чи не на найфеєричніше, чого можна очікувати від Спарти – це сам факт перебування у ній. Дивно, що в місті до сих пір нема спеціальної фотозони з різними інсталяціями для гостей, які є фанатиками фільму “300 спартанців”. Зате є кілька “тематичних” пам’ятників: спартанським солдатам, царю Леоніду та Лікургу. Хоча ні, щоб оцінити пам’ятник останньому, треба щось трохи петрати в історії.

Не назвою єдиною. Особливого кайфу Спарті додає розташування недалеко від візантійської Містри, руїни величезного міста на схилах гір з чудовими краєвидами на околицях. Рекомендую обов’язково відвідати, якщо вже дістались Спарти.

Краєвиди Спарти та Містри. Фото: RocketGo

Навколо Спарти чудові пейзажі: гори зі снігами на вершинах, скелясті схили, зелена долина, повсюди помаранчеві апельсини…

Оскільки Спарта розкинулась в долині поміж горами, клімат тут дещо суворіший, ніж в Афінах. Узимку в горах лежить сніг, періодично він падає у самій Спарті. Ефектно – це апельсини й сніг разом. Температура за час нашої мандрівки містом, тобто в січні, була 10 градусів. Також тоді дощило. В дощову днину ми відвідали Містру, прогулявшись туди пішки. Під час дощу гуляли і Спартою, розшукуючи сліди стародавності.

 

Борис Крімер
  • 1 Posts
  • 0дописів
затятий мандрівник, автор книги "Як козаки край світу шукали"
Завантаження...