Фотографи рекомендують: 8 місць України, що варто відвідати цього року

Масив Полонини Красна. Фото: Павло Пивовар

Уже не за горами гарячий сезон відпусток, коли кожен вибирає відпочинок для душі. З цієї нагоди Explorer Life опитав найкращих фотографів України про їхні улюблені місця. Що ви оберете: безлюдний острів, мальовничий берег Дністра чи красу Карпат?

1. Острів Джарилгач

Благородний олень на просторах безлюдного острова. Фото: Михайло Богомаз.

Це прекрасне місце для робінзонів, адже острів є найменш заселеним в усій Європі. Таку “безлюдність” можна знайти в Скадовському районі Херсонської області. Царство моря, вітру і птахів.  Більше 40 кілометрів дикого пляжу. Безмежні піщані степи та різнокольорові солончаки, ніжно-блакитні мілкі затоки (пиндики), велика кількість копитних. Михайло Богомаз віднайшов для себе це місце, де дика природа і людина живуть пліч-о-пліч.

“У якийсь момент я зрозумів, що фотографія – це найкращий спосіб донести до людей інформацію, а любов до дикої природи змотивувала мене фотографувати її  ще більше. До 20-ти років я абсолютно не замислювався, щоб спробувати себе та розвиватися як професіонал в цьому руслі. Ба більше – кожного разу, коли я контактую з диким світом, я отримую неймовірні відчуття та незабутні емоції”.

2. Кінбурн

Подекуди на Кінбурні можна побачити цікаві моменти з життя птахів, наприклад, ці шлюбні загравання куликів-довгоногів. Фото: Сергій Рижков

Кінбурнський півострів – край незліченних озер і куточок дикої природи, що з одного боку омивається прісними водами Дніпро-Буського лиману, а з іншого – Чорним морем. Через важкодоступність тут не зустрінеш натовпу відпочивальників навіть у пляжний сезон. Зате можна вдосталь намилуватися світом тварин, зокрема птахами.

ОТРИМУЙТЕ РОЗУМНІ НОВИНИ ВІД FB EXPLORER LIFE 

Це найулюбленіше місце Сергія Рижкова для фотографії. Тут він має змогу максимально сконцентруватися на фотозйомці та наодинці милуватися заходом сонця на одному з тихих озер чи на березі моря. Коли Сергій має вільний день, він приїжджає сюди, аби зняти коловодних птахів, за якими полюбляє спостерігати. Подекуди можна побачити цікаві моменти з життя пернатих. Окрім того, тут можна зустріти екзотичних рожевих пеліканів і величного орлана-білохвоста. Та все ж не птахами єдиними – на берегах озер та піщаних кіс зустрічаються поодинокі лисиці та вовки, а вночі в наметі засинаєш під голоси єнотовидних собак.

“Ніколи не планував бути фотографом, хоч з дитинства мав тягу до образотворчого мистецтва: спершу малював, потім моє мистецтво трансформувалося в комп’ютерну графіку, і вже пізніше – мене захопила фотографія. За допомогою світлин почав пізнавати природу та ділитися побаченим з оточуючими. Від тоді нічого не змінилося, головним стимулом є прагнення до нових відкриттів – нові місця або види тварин, унікальний момент чи погодне явище. На це в мене ніколи не бракне натхнення!”.

3. “Бузький Гард”

Світанок на Гранітно-Степовому Побужжі. Фото: Денис Кривий

Одне з семи чудес України, яке розташоване на Миколаївщині. Саме тут був адміністративний центр найбільшої Буго-Гардівської паланки Запорізької Січі.

Для Дениса Кривого – це унікальне місце, де він знайшов себе: серед степу, Південного Бугу з порогами та скельних рельєфів. Щоб мати більше змоги насолодитись красою самому та поділитися своїми фотографіями з іншими, Денис переїхав з Житомира в Первомайськ, поблизу якого розміщений парк.

“Моє хобі – фотографування – це скоріше певний компроміс між вподобаннями. Змалечку батьки виховали любов до природи. Паралельно з природознавством, мене завжди цікавило мистецтво в будь-яких його проявах. Недовго, але навчався в художній школі, пізніше зацікавився графічним дизайном. І як результат цього симбіозу, ми маємо конкретний вид діяльності –  натуралістична фотографія. Я зрозумів, що фотографія для мене – це квінтесенція життя. Насправді, для фотографування природи не потрібне якесь там неймовірне натхнення. Достатньо лише прокинутись як можна раніше і бути на природі. Ранкове сонце, чисте повітря, спів птахів не залишають іншого вибору, як просто захоплюватись і фіксувати те, що тебе оточує”.

 

4. Кевелівський масив

Мальовничі краєвиди села Кваси, Рахівського району, Закарпатської області. Фото: Діана Руденко

Належить до Карпатського біосферного заповідника, куди входять “Долина нарцисів”, “Печера Дружба” та низка інших, не менш чудових природних пам’яток. Неподалік Кевелівський масиву розляглося мальовниче село Кваси, що отримало свою назву через “квасну”, тобто мінеральну, воду, яка тут на кожному кроці.

Діана Руденко: “Фотографією я зацікавилась абсолютно випадково. Мій друг займається вуличною фотографією, і при кожній зустрічі захоплено розповідав то про нову камеру, то про експерименти з плівкою та полароїдом, то про книги з фотомистецтва… І слово за слово, я вирішила, що теж маю спробувати. Почала зі зйомки покинутих промислових будівель, куди “вривається” природа, далі я вдосконалювала себе як фотограф дикої природи. Для мене зйомка тварин чи птахів – це лотерея. Ти можеш годинами, а то й днями готувати обладнання, ставити фотопастки, жити в наметі, притрушеному хмизом і травою, а герой так і не з’явиться. Реакція має бути відмінною, а також треба мати глибокі знання про місцевість та фауну. Із задоволенням я вивчаю майбутні об’єкти зйомки перед кожною поїздкою національними парками України та закордоном. Зокрема, в моєму портфоліо є тварини й птахи з ОАЕ, Танзанії, Кенії. Фотографія дикої природи для мене – це меседж як митця і людини, небайдужої до проблем вирубки лісів, браконьєрства та зникнення рідкісних видів”.

5. Хребет Полонина Красна

Масив Полонини Красна до висоти 1500 метрів вкритий лісами, здебільшого буковими, місцями жерепом. Привершинні схили круті, подекуди й важкодоступні. Фото: Павло Пивовар

Малолюдний гірський масив українських Карпат з найвищою горою Сигланський (1563 м). Деінде ростуть буки, а вище – голі полонини, звідки простягається далечінь.

Павло Пивовар завжди знаходить там свій скромний прихисток, де тихо та спокійно. Не розуміє, чому люди там є рідкістю, адже з міста рукою подати: до улюбленого місця на хребті йти лише 22 кілометри від зупинки автобуса.

“Для мене фотографія завжди була чимось улюбленим, але, якби це смішно не прозвучало б, чимось не професійним. З того моменту, коли я побачив звичайнісіньке фото метелика в книжці, я днями й ночами думав, що хочу зазнімкувати його “побратима”. І от настав довгоочікуваний момент: я в дикій природі з фотоапаратом, коли побачив масштаби флори та фауни, не зміг стриматися та став ловити кадри всього”.

 

6. Озеро Синевир

Вважають, якщо молоді люди познайомляться на березі цього озера, то на них чекає справжнє кохання. Фото: Оксана Ващук.

Оксана Ващук полюбила це місце радше не через гарні й милі краєвиди, а завдяки атмосфері, яка тут панує. Синевир оспівує чисте кохання Сині та Вира. Найбільше озеро українських Карпат розміщене в гірському масиві Внутрішніх Ґорґан. За легендою, водойма наповнилась слізьми красуні Синь, коли вона дізналася про жорстоке вбивство її коханого Вира. Саме тому вода в озері така чиста й блакитна, як колір її зіниць.

Синевир, наче справжнє блакитне око, сяє серед густого карпатського лісу. Тут знаходять силу втомлені та зневірені люди.

“Усі ми родом з дитинства. Мої перші асоціації з фотографією пов’язані з батьком, як він перетворив нашу ванну кімнату в комунальній квартирі на фотолабораторію: темрява, приглушене світло. В цьому затишному куточку була своя якась чарівна сила. Я ніколи не кидала своє хобі – завжди фотографувала, а років 5 тому придбала собі першу “дзеркалку”. З того часу займаюся фотографією професійно”.

7. Поля Галичини

Пейзаж землі Галичини: проста краса, різноманітність, яка часто лишається поза кадром. Фото: Юрко Дячишин

Юрко Дячишин останній рік чимало мандрував  полями Західної України, працюючи над новим фотопроектом “Terra Galicia”. Цей проект репрезентує мінімалістичні пейзажі просторів Галичини: їхню просту красу, різноманітність і настроєвість, ландшафти, які зазвичай залишаються візуально проігноровані через свою, на перший погляд, звичність і буденність. Для Юрка галицькі поля стали неймовірним емоційним відкриттям, наскільки земля може бути різноманітною і гарною.

 

“Я завжди хотів займатися творчістю. Вона мені – як незалежність, через яку виникають періодичні сумніви, чи це я роблю? А відкриття та можливості, які мені дають “фото”, навіюють мені музу”.

8. Гора Пікуй

Зоряне небо і Чумацький Шлях на горі Пікуй. Фото: Олександр Бистріков.

Пікуй – найвища вершина Львівщини. З неї можна спостерігати за надзвичайним розмаїттям ландшафтів: від рівнин аж до гір. Як говорять українські мандрівники, хто не бачив Пікуя, той нічого не бачив.

Олександр Бистріков розказав таку історію. Якось вони з друзями поїхали знімати захід сонця і світанок на горі. Але погода – річ примхлива, тому не все вдалося, як гадалося. Коли починало сутеніти, мандрівники розклали намети й почали готувати вечерю. Здавалося б, що на неї будуть чекати вічність, бо було холодно. І ось раптом – розвиднілося, і над ними, на все небо, було видно Чумацький Шлях. Тоді залпом всі побігли за фотоапаратами й почали його знімкувати.

“З самого дитинства я мріяв про можливість зафіксувати красу навколо мене та поділитися нею з оточуючими. Я ніколи не мріяв стати професійним фотографом, але життя саме веде: вже в зрілому віці я купив свій перший фотоапарат. Це збіглося з моїми походеньками Карпатами. Такі дві невід’ємні складові стали для мене засобом спілкування з природою, які сформували мою любов до пейзажної фотографії. У фото я знаходжу свою філософію, де роздумую над тим, хто я, та яке моє місце в цьому буремному світі”.

Катерина Клименко
  • 14 Posts
  • 0дописів
Натхненний журналіст Explorer life. Якщо не хочеш жити ілюзією — мусиш помітити тишу.
Завантаження...