Печерний BDSM або особливості вітчизняної спелеології

Фото: Віктор Лягушкін

Cпелеолог Антон Шпак спеціально для Explorer Life розповідає про печеру Оптимістичну та особливості екстремального екотуризму в Україні.

Відмінності стосунків БДСМ від соціально агресивних дій визначаються, перш за все, чітким дотриманням учасниками принципів безпеки, розумності та добровільності. Оскільки БДСМ-активність зазвичай передбачає моральні та фізичні засоби впливу, для свідомого бажання припинити будь-які неприємні дії використовують спеціальні механізми. Зокрема, в будь-який момент учасник сесії може промовити заздалегідь обумовлений стоп-сигнал (стоп-слово, жест або рух), що означатиме вимогу безумовного моментального припинення всіх дій.

Оптимістична складається з 15 районів, які відрізняються один від одного морфологією ходів, кольором і структурою гіпсу, кількістю кристалів, їхніми розмірами, формою, відтінком. Фото: Віктор Лягушкін

Українська спелеологічна культура почала розвиватись ще здавна, перші паростки закладені в далеких 60-х роках невеликими групами ентузіастів. Одна з таких груп – Львівський спелеоклуб “Циклоп”. У 1966 році група під керівництвом Мирона Савчина відкрила справжнє природне диво – печеру “Оптимістичну”.

Довгий час цікавість до диких печер зберігали лише професійно пов’язані групи осіб: геологи, екологи, біологи та інші наукові організації. Проте за 52 роки їхньої безустанної праці природна формація була доповнена нитками маршрутів. Вздовж кілометрів прокопів дослідники просуваються вглиб нескінченного підземного лабіринту, відкриваючи ще досі небачені зали, величезні кристали, озера та інші підземні дива. Загальна довжина найбільшої горизонтальної печери континенту (і найбільшої гіпсової печери світу) вже сягає 262 км. Але це лише 7% від загальної можливої довжини підземних ходів природного походження. Адже за сприятливих умов для досліджень печера може стати найдовшою печерою світу (зараз найбільшою є Mammoth-Flint Ridge Cave System в США, 587 км).

Найкрасивішим районом вважають Заозерний. Грандіозні обсяги, кольорові стіни і склепіння — смуги світлі, темні, червоні, жовті, кола, зиґзаґи. А кристали — від дрібних, наче іній, до величезних, завбільшки із пляшку. Фото: Віктор Лягушкін

Українська підземна система досягла такого розміру, що проходження шляху до найвіддаленіших районів може зайняти до 10 годин. Звичайно, це вкрай ускладнює їхнє дослідження – люди втомлюються ще на підході. Власне тому дослідники вперше в Європі використали метод підземного базового табору (ПБТ).

ПБТ – це місце, де дослідники живуть протягом тижневої експедиції. В темряві та тиші підземелля, без сонячного світла, за температури +10 С і 100% вологості. Їжу готують на газових пальниках із принесених заздалегідь продуктів. Час перебування під землею може сягати 10 днів, але частіше – тиждень. В умовах депривації за цей час змінюються циркадні ритми, а цілковита темрява і тиша створюють потужний психологічний вплив.

В печері вже було проведено понад 260 експедицій. У дослідженнях брали участь спелеологи з різних країн cвіту. Фото: Віктор Лягушкін

Довжина підземних маршрутів не вимірюється кілометрами, а тільки часом, оскільки неможливо знайти дві однакові ділянки. Кожен грот, галерея чи кристал гіпсу тут унікальні та не рукотворні. “Прокоп” або “траса” – це плід праці сотень рук, які десятками експедицій прокладали шлях у невідоме.

Отримання нейромедіаторного профіту за допомогою контрольованих больових відчуттів та перерозподілу ролей – давня практика багатьох народів світу. Проте справжнє дійство відбувається під час проходження екскурсії. Потрапивши в нестандартне становище, більшість людей стає залежною від інструктора, чим створює провіднику максимально психологічну підтримку та турботу для кожного члена групи.

Природній рельєф печери потребує від кожного учасника специфічних фізичних зусиль та хорошої координації. Коли кожна помилка перетворюється на синець, голову рятує каска. Повітря завжди свіже, що дозволяє навіть великій групі рухатись у швидкому темпі. Виникає ефект крокуючої медитації (walking meditation) із супутніми йому часовими зсувами та внутрішньою роботою. Група рухається ланцюгом з інструктором попереду та замикаючим позаду. Страждання починається одразу після входу, часом вертаються. Стоп слово – “Стоп”. За попередньою згодою, компанію супроводжують дві “печерні” собаки – Оптіма та Черешня.

 

Соціокультурний феномен української печерної культури та основні її засади – чесність, дружба та взаємна допомога – відповідають найкращим традиційним засадам та вже давно стають кращою складовою національної айдентики та потенційною меккою екстремального зеленого туризму міжнародного значення.

Фотографії Віктора Лягушкіна

Антон Шпак
  • 1 Posts
  • 0дописів
Займаюсь спелеологією на добровольчих засадах, здебільшого як дуже давнє хоббі. Дуже люблю мандрувати, підприємець (власник мініхостелу Саts House ) і резидент львівського бізнес простору Zavod.
Завантаження...