Михайло Богомаз: Особливості національного фотополювання

Терпіти люті морози, сидячи нерухомо в засідці, або кілька днів просуватися гірськими зарослими лісами – і все заради єдиного кадру. Але якого! Михайла Богомаза впевнено можна назвати одним з найкращих українських фотографів дикої природи. Сам же він жартома стверджує, що з фотоапаратами «пройшов довгий шлях ». Саме його світлини свого часу найчастіше фігурували у власних матеріалах «National Geographic Україна». Дослідник бере участь в проектах WWF (Всесвітній фонд дикої природи),  Wikipedia, Michael Succow Stifling і Rufford Foundation. За фахом – біолог, також відомий своєю природоохоронною діяльністю.

Михайло Богомаз стане спікером цьогорічного фестивалю «Compass. Travel & Media». Explorer Life поспілкувався з фотографом напередодні події.

Професійний фотограф у більшості людей асоціюється з весільною зйомкою та приватними фотосесіями. А позаяк у природи «зелень» трохи інша. Як живеться фотографу-анімалісту?

У мене немає постійного роботодавця, але надходять замовлення від різних проектів, іноді виступаю гідом у фото-турах. Зараз я спільно з організацією Rufford Foundation готую плакати про старовікові ділянки дубів на Київщині. А минулого року фотографував карпатські пейзажі, рослини, тварини для проекту з інвентаризації та опису пралісів і старовікових лісів, організованого німецькими колегами. Це була масштабна робота, з нетерпінням чекаю, коли з того доробку щось зліплять.

Щодо портретної зйомки, як правило, фотографую тільки родичів, бо вони знають чим я займаюся (сміється). Але в мене немає табу. Якщо хтось замовить фотосесію і я матиму вільний час, то чому б ні?

До фототехніки серйозні вимоги?

Все залежить від завдань. Просто сфотографувати гарний пейзаж можна не те що найпростішою «дзеркалкою», але й навіть телефоном з крутою камерою. Але якщо йде мова про високоспеціалізовані моменти під час фотографування природи, як у моєму випадку, то тут є багато важливих технічних аспектів. Це має бути захищена техніка з металевим корпусом, велику роль відіграє максимальна кількість знімків за секунду, кількість точок фокусування. Для мене важливий тихий режим зйомки, ввімкнувши який можу зменшити рівень своєї присутності.

Для різних завдань потрібно змінювати об’єктиви. В мене, наприклад, для пейзажу або виділення якогось об’єкту на загальному фоні є ширококутні об’єктиви. Для комах, дрібних звірів використовую макрооб’єктив. І є основний, довгофокусний, для віддаленої зйомки тварин, які чомусь не хочуть позувати і не підпускають близько до себе (сміється). Всі ці об’єктиви професійні. Ціна такого комплекту дорівнює приблизно 8-9 тисяч доларів. Гадаю, це мінімальна сума техніки для високопрофесійної зйомки тварин.

Окрім хорошої техніки, потрібен ще й талант, відповідні навички…

Мені сподобались слова норвезького фотографа Аудуна Рікардсена: «Треба працювати над своєю фортуною». Реально ніколи не вгадаєш, де буде легко, а де – важко. Іноді вдається зробити потрібний кадр за півдня, а буває і навпаки. Одного разу я три тижні бігав за гадюкою, притому в місцях, де ці тварини постійно водяться і доволі поширені.

У багатьох європейських парках облаштовані фотозони: спеціальні сховки біля майданчиків, де регулярно підгодовують тварин. Ймовірність зловити там непоганий кадр з твариною – 70-90%. Але в дикій природі треба запастися терпінням і добре підготуватися: вивчити особливості виду, його поведінки, час активності.

Між фотографуванням звірів і птахів є принципова відмінність. У птахів доволі поганий нюх, це допомагає під час зйомки, потрібно лише добре замаскуватися. Хоча якщо птахи не лякливі, скажімо, лелеки, то за ними можна й біля комбайна бігати. Вони дозволяють вас підпустити до себе на десять метрів. А якщо то хижаки (як-от орлан-білохвостий чи беркут) або водоплавні (чайки, качки, кулики), треба завчасно будувати тимчасовий сховок у місцях, де вони збираються. Коли птахи призвичаїлися до сховку, пора приманювати їх їжею. Якщо ви не шумите, то можна розраховувати, що птах підійде на 5-10 метрів і на 200-міліметровий об’єктив вийде класний кадр. Але це треба добре постаратися і більше тижня витратити на підготовку. Коли ми фотографували для «National Geographic» токовище тетерука, в нас пішло дев’ять днів, щоб зробити один нормальний кадр. Приблизно такі орієнтири для новачків.

У звірів (копитні, хижаки) сильний нюх, тому з ними так не вийде. Треба знайти місце, де вони часто з’являються.

Якщо мова йде про жаб чи змій, то потрібно просто ходити й шукати. Для фотозйомки жаб найкраще підходить період розмноження – березень-квітень. Потім їх зустріти значно складніше.

З рослинами здавалось би простіше, принаймні вони не втікають. Але теж треба враховувати багато нюансів. До прикладу – фотографування орхідей. Їх в Україні аж 70 видів. Це треба поринути в науково-популярні джерела, дізнатись де вона росте, коли квітує.

Письменник Костянтин Паустовський колись писав: «Кожне моє оповідання – це якась мандрівка, а точніше – кожна моя мандрівка – це якесь оповідання». Ви могли б замінити в цій фразі слово «оповідання» на «фото»?

У моєму випадку саме фотосправа є рушієм мандрівок. Наразі я підлаштовую свої подорожі під якийсь конкретний фотооб’єкт. Хоча ніколи не вгадаєш, чим закінчиться мандрівка. Наприклад, недавно ми зі співробітниками організації WWF досліджували в Карпатах праліси. Зокрема на хребті Аршиця знайшли ділянку з деревами віком 300-400 років. І хоч зробити вдалий кадр лісу там не вийшло, зате зміг сфотографувати дуже рідкісний червонокнижний гриб спарасис кучерявий, якого не вистачало в моїй колекції фото.

Загалом я щомісяця перебуваю в мандрах не менше п’ятнадцяти днів. В Україні з фотопроектами відвідав практично всі регіони. Щодо інших країн, то я свого часу об’їздив пів-Європи, але це так – подивитися як там люди живуть і чим дихають. Та надалі планую і закордоном втілювати якісь фотопроекти.

Робота для журналу «National Geographic Україна» дала поштовх серйозніше займатися фотографуванням природи?

Так, до того я мав більш хаотичне уявлення про чимало речей. Робота в «НатГео» систематизувала зусилля і навчила працювати на результат. Натхнення-не натхнення: є терміни в які треба вкластися.

 Раніше Ви розповідали про бажання створити власний проект…

У нас є сайт Bogomaz conservation photography, сторінки в Фейсбуці та Інстаграмі. Але освітнього проекту поки немає, він ще в муках народжується.

Ваша дружина Наталія Шевченко – журналіст, еколог, фотограф. Тобто сфера діяльності у Вас майже співпадає.

Як мінімум, у нас два погляди на одні й ті самі речі. Ми часто консультуємося. Можемо розподілити роботу або заміняти один одного. Ми – одна команда, і це значно полегшує процес роботи.

Що порадите фотографам-початківцям, які прагнуть піти за Вашими слідами?

Треба не обмежувати себе якимись жанрами. Якщо ви хочете навчитися фотографувати, то спочатку можете клацати все підряд. Все одно, як кажуть фотографи, перші десять тисяч кадрів будуть жахливими. Якщо хочете випробувати чи фотографування дикої природи – це ваше, то спробуйте піти на три-чотири дні в гори, бажано за поганої погоди, і пофотографувати пейзажі. Якщо здасте цей іспит, тоді, мабуть, ви чогось варті.

А ще ми попросили Михайла поділитися досвідом на прикладі своїх різноманітних неповторних кадрів.

Квітневий Ранок. Сірий журавель.

Бондарівське болото, Міжрічинський регіональний ландшафтний парк, Чернігівська область.

Журавлі живуть парами і на чітко визначеній території. На сході сонця журавлі найбільш активні, кожна пара сповіщає про своє місцезнаходження гучними викликами і демонструє шлюбну поведінку. На місці, де кожного ранку годувались журавлі, ми побудували сховок. Щоб потрапити в нього і не злякати журавлів, ми вставали десь о 4:30-5:00 год ранку та йшли нічним лісом. Загалом у сховку ми провели приблизно місяць, щоб зробити матеріал про сірого журавля.

Велетенський мурашиний лев західний.

Острів Джарилгач,  Національний природний парк Джарилгацький, Херсонська область.

Ця комаха зовні схожа на бабку, але розміром з долоню. Населяє приморські піщані ділянки. Мурашині леви активні переважно ввечері, швидко перелітають з одного місця на інше. Щоб зробити це фото, знадобилася швидкість зйомки 8 кадрів за секунду та кілька годин часу.

Молоді орлани-білохвости.

Заказник Чернинський, Київська область.

Багато цих орлів зимують в лісах довкола Києва, харчуються падлом, яке залишають вовки або мисливці. Для фотографування ми облаштували спеціальний сховок, біля якого розкинули знайдені залишки копитних тварин, залишені вовками, та завчасно куплені на ринку кістки. Якщо місце пригодоване і птахи звикли до сховку, а в радіусі півкілометра немає жодної людини, то шанси зазнимкувати орлів майже гарантовані.

Єнотовидний собака.

Острів Джарилгач, Національний природний парк Джарилгацький, Херсонська область.

Мила посмішка цього звіра лише омана. Блукаючи островом у пошуках вечірніх пейзажів, я побачив двох єнотовидних собак. Одна відразу втекла в зарості, а друга вирішила вдавати з себе хвору й ослаблену. Коли собаці набридло прикидатися, вона стрімко почала рухатись в сторону очеретяних зарослів. Я біг паралельно до неї і фотографував. Перед тим, як остаточно зникнути в хащах, вона спробувала вкусити мій об’єктив.

Зозулині черевички.

Національний природний парк Північне Поділля, Львівська область.

Найбільша складність під час фотографування рідкісних декоративних рослин – їхній пошук. На це іноді йде декілька тижнів, а збір інформації про нові місця зростання триває роками. Зозулині черевички – найбільша за розміром квітки дикоросла орхідея. Цвіте лише два-три тижні в травні. Популяція зменшується через обривання на букети та викопування цибулин.

Ялиновий праліс біля гори Петрос.

Закарпатська область.

Фотографувати ліс – одне з найскладніших завдань. Ми готували матеріал про значення мертвої деревини в лісі й не вистачало кадру саме з нею. Бігали схилами Петроса п’ять днів у пошуках об’єкта для зйомки і вдалого ракурсу. Врешті-решт ми дочекалися туману й знайшли живописний повалений стовбур.

Віталій Горбуленко
  • 3 Posts
  • 0дописів
Географ - за фахом, журналіст - за досвідом роботи, військовий - за викликом часу, поет - за настроєм, мандрівник - за стилем життя, невиправний романтик - за сутністю.