Такої колекції ассирійських старожитностей не мав жоден музей світу, або що ІДІЛ знищив у Мосулі ?

Якщо вам у дитинстві пощастило прочитати книгу Курта Керама «Боги, гробниці, вчені», то ви маєте пам’ятати, що більшість її сторінок присвячені розкопкам біля міста Мосул. Саме там у ХІХ ст. археологам з Європи – Ботті (ред. Paul-Émile Botta) та Лейярду (ред. Austen Henri Layard) – вдалося вперше віднайти сліди держави, про існування якої до того було відомо лише з біблійних проклять на адресу її володарів. Держава ця називалася Ассирія.

На протилежному березі ріки Тигр, біля міста Мосул, що в сучасному Іраку, знайдено її столицю ― Ніневію, яка й була проклята біблійними пророками. Ці знахідки ввійшли до всіх підручників з історії Стародавнього Світу, в тому числі й тих, за якими навчаються в Україні. Тож, якщо археологічного роману «Боги, гробниці, вчені» ви не читали, у школі кожен з нас все ж мав можливість ознайомитися зі зображеннями крилатих людино-биків, рельєфів, що оспівують перемоги ассирійських царів та табличками найдавнішої з відомих книгозбирань ― бібліотеки Ашшурбаніпала.

Упродовж ХІХ ст. практично всі знахідки, зроблені біля Мосула, вивезли до музеїв Лондона та Парижа. В ті часи територію у верхній течії р. Тигр контролювала Османська імперія. Лише після ІІ Світової війни, а саме ― 1952 року, коли розкопки почали проводити також місцеві археологи, в Мосулі створили музей, у якому зберігалися скарби давнини.

Ніневія, яка була розташована на протилежному березі р. Тигр, ― одне з найвеличніших міст Стародавнього Сходу.

Це місто було повністю зруйноване понад 2500 років тому повсталими підданими Ассирії за підтримки обмеженого контингенту скіфів. З того часу його територія, колись оточена потужними стінами з цегли на кам’яному фундаменті, (загалом їхній периметр сягав – 12 км), перетворилася на скупчення вкритих уламками та пилом пагорбів. Але старовинна фортеця, численні храми та палаци, прикрашені тисячами статуй, кілометрами рельєфів, до створення яких долучилися давні володарі Ніневії, які впродовж 90 років мали у своєму розпорядженні величезні матеріальні ресурси, стали для нас вікном у світ, який давно загинув.

Мосул був заснований близько 700 року до н. е. на березі річки Тигр, навпроти Ніневії — столиці Ассирії. Фото: Музей міста Мосул

Величезне значення для світу мало також відкриття десятків тисяч глиняних табличок з клинописом, які охоплюють весь спектр давніх документів: від доповідей ассирійської розвідки і віщувань ― до копій шумерської літератури давніших часів та поем про Гільгамеша і створення світу, які вплинули на зміст Біблії. Це ― бібліотека Ашшурбаніпала, найдавніша з відомих книгозібрань, заснована у 668-627 роках до н. е.

«Епос про Гільгамеша», або поема «Про того, хто все бачив» – один із найдавніших літературних творів людства, найбільший твір написаний клинописом. Фото: Британський музей

У 50-ті роки ХХ століття, коли народ Іраку, (як і народи Сирії, Єгипту та інших країн), почав розбудовувати власну державність, там почався бурхливий розвиток власних археологічних шкіл та досліджень, зріс інтерес до доісламського минулого, яким заслужено пишалися. Маючи фінансові ресурси, влада Іраку вклала чимало грошей у будівництво грандіозних музеїв і масштабну музеєфікацію місць розкопок.

Поряд з Вавилоном, стародавня Ніневія та музей у Мосулі стали справжніми музейними перлинами країн Сходу.

У той час в Іраку відбудували частину фортечних стін, створили накриття над місцями розкопок давніх палаців та храмів. Фантастичні рельєфи та статуї можна було оглядати безпосередньо на тому місці, де їх знайшли археологи. У центрі 1,7-мільйонного Мосула від 70-х років ХХ ст. височіла грандіозна будівля музею. (Щоб уявити його масштаби, треба скласти докупи кілька будівель «Українського дому» в Києві).

За кількістю та якістю зібрань музей у Мосулі швидко залишив позаду старі колекції Британського музею, не кажучи про паризькі зібрання часів Ботти. Такої колекції ассирійських старожитностей не мав жоден музей світу.

Щоб оглянути усі ніневійські скарби на місці, де їх віднайшли, до міста прибували численні туристи.

Те, що тривалий час було доступне лише відчайдушним мандрівникам та університетським чи музейним фахівцям-археологам, стало надбанням пересічних людей.

Завдяки вигідному розташуванню та вправній армії, Ассирія була найсильнішою державою Стародавнього Сходу, що змагалась із Вавилонією. Фото: Михайла Відейко

На початку ХХІ ст., у зв’язку з небезпекою, яку вели за собою воєнні конфлікти, що спалахнули в Іраку, кількасот найцінніших експонатів ніневійського музею з міркувань безпеки вивезли до столиці – Багдаду. Але 2003 року їх викрали з Національного музею. Цього ж року стався грабунок у музеї Мосула. Згодом, щоправда, частину втраченого вдалося повернути й відновити експозицію. Проте стан музеєфікованих розкопок, як писали газети ще 2010 року, швидко погіршувався, на давні пагорби повернулися грабіжники, які у зубожілій по війні країні заробляли на життя нелегально здобутими старожитностями.

 

Найжахливішим для музеїв Іраку став 2014 рік. Саме тоді у їхні зали прийшли люди з кайлами, а до музею під відкритим небом вдерлися руйнівники на бульдозерах

На початку 2015 року ісламісти знову оголосили про свій намір зруйнувати безліч артефактів, бо старожитності ображають їх релігійні погляди. Наприкінці лютого 2015 року бойовики ІДІЛ  скоїли гучні варварські акції в Мосулі. Радикали підірвали бібліотеку і влаштували багаття з книг, а потім зруйнували безцінні пам’ятки в місцевому музеї. На початку травня вони взяли під контроль майже всю територію стародавнього сирійського міста Пальміра, основна кількість культурних цінностей якого належить до 1-2 століття нашої ери, коли Сирія перебувала у складі Римської імперії. Ще раніше ісламісти безжально пошкодили інші історичні міста, включені в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО ― Босру і Хатру. Відео актів вандалізму Хатри терористи виклали в інтернет.

Так історія перегорнула свою чергову сторінку про спадок стародавніх імперій. Якщо при чужоземних колонізаторах у ХІХ – на початку ХХ століть велика частина культурної спадщини Іраку все ж вціліла, то у вирі історичних подій на початку ХХІ ст. вона знов зазнала нищівного удару.

Михайло Відейко
  • 1 Posts
  • 0дописів
Доктор історичних наук, науковий співробітник Інституту археології Національної академії наук України. Дослідник трипільської культури.