Злови мене, якщо зможеш

Щодня звичні явища природи ми сприймаємо без особливих емоцій. Однак мало кого залишить байдужою гроза, коли небо розсікають сліпучі блискавки, а повітря тремтить від могутніх ударів грому.

Гроза викликає змішані почуття подиву, захоплення і навіть страху. Люди протягом довгих тисячоліть намагалися розгадати цей природній процес. І результат, який ми маємо зараз, це їхня заслуга – ловців блискавок.

За приблизними підрахунками, щороку на Землі проходить 15 млн гроз, тобто близько 2 тис за годину. Щосекунди в небі спалахує до 100 блискавок. Виявляється, під час хорошої погоди електричний конденсатор, Земля, заряджається, а при грозі – розряджається. Таким чином, блискавка – це вічне джерело підзарядки електричного поля нашої планети.

В Україні найбільша кількість гроз проходить в середині літа – протягом червня та на початку липня, а місцем, де найчастіше відбуваються грози, є Карпати. На Буковині, в селі Селятин, в середньому спостерігають до 45-ти грозових днів на рік. У 1948 році саме в цьому місці зафіксували найтривалішу грозу в Україні: вона почалась 10 червня о 15:30 год і закінчилась через 37 годин – о 4:30 год 12 червня. До слова, щороку в Україні блискавка вражає кілька сотень людей, з яких від кількох десятків, а інколи й до сотні – гине.

Історія ловців блискавки

З часом люди почали все більше сумніватися в божественності грозових явищ. Аж допоки в 1760 році в місті Філадельфія, США, Бенджамін Франклін встановив перший блискавковідвід, що, фактично, зробило його зачинателем ловців блискавок.

До сьогодні в деяких сільських місцевостях Західної України разом зі словом “блискавка” можна почути і слово “перун” як згадку про слов’янського язичницького бога Перуна. Фото: Тарас Гіпп

Ґрунтовне дослідження блискавок розпочалось близько сімдесяти років тому. Поштовхом для цього став запуск американської космічної програми. Після “блискавичного” старту космічного корабля “APOLLO-12” у 1969 році. Тоді блискавка влучила в шатл на 36-ій секунді після його запуску.

Одним з тих, хто розпочав інтенсивне вивчення блискавок, є Мартін Юман з Університету Флориди. За останні десятиліття завдяки спеціальному обладнанню ним проведено багато метеоспостережень, фото- та відеофіксацій блискавок.

Крім того, вражає різноманітність блискавок, виокремлених лабораторією Юмана: лінійна, горизонтальна, стрічкова, бісерна, кульова, спрайтова, вулканічна, а також джети, ельфи,  вогні святого Ельма, блискавки сухої грози, струїсті та блискавки Кататумбо. Існування явища кульової блискавки було підтверджено китайськими науковцями зовсім недавно, а саме у 2012 році.

Спалах блискавки, товщиною усього кілька сантиметрів, має достатньо енергії, щоб запалити 1 млн електричних лампочок. Фото: Тарас Гіпп

Вивчення та фіксація блискавок остаточно відірвалось від великих дослідницький станцій та перенеслось до мобільних мінілабораторій лише двадцять років тому. Одним з найяскравіших дослідників нового “мобільного типу” був Тім Самарс. Він одним з перших почав ганятися за блискавками, а не просто чекати на них на одному місці. На машині, оснащеній найновішою оптикою, електронними приладами та складною відеоапаратурою, він та інші дослідники й аматори намагалися максимально наблизитись до епіцентру грози. Однак весною 2013 року, під час наближення до грози, Тім у машині потрапив у торнадо, в якому ловець блискавок загинув.

Фотополювання на блискавку

Останнім часом стає помітною поява низки авторських художніх фотографій. Вдалим прикладом нових “мисливців за блискавками” є Майк О’Ніл, який живе та працює в місті Дарвін у Північній Австралії, в місці “міжнародної столиці блискавок”.  О’Ніл упродовж кількох років займається художньою зйомкою блискавок. Йому ж належить і саркастична фраза: “Блискавка – це спалах від великого фотоапарату, яким Google фотографує Землю”.

Блискавка “полюбляє” дуб, навіть у тих містах, де є багато блискавковідводів. У Львові дуб, вражений блискавкою, росте в подвір’ї будинку №6 на вул. Єфремова. Фото: Тарас Гіпп

Щоб зрозуміти, як відбувається небезпечний процес фотофіксації блискавок, ми поспілкувалися з українським фотографом, ловцем блискавок, Тарасом Гіппом.

Тарасе, скажіть, чи справді блискавки найкраще ловити десь сховавшись від них, наприклад, в машині?

Дійсно, фотографувати під час грози на відкритій місцевості, чи посеред одиноких дерев, чи просто зі штативом – дуже небезпечно. Все залежить від характеру блискавок. Розряди між хмарами є доволі безпечними, а розряди між хмарами і землею уже несуть серйозну загрозу. Варто розуміти, де більша електризація: між хмарами і хмарами, чи хмарами і землею. Хоча вони, як правило, чергуються, і безпека є доволі умовною. Але ці красиві блискавки, що спускаються павутинкою, насправді достатньо безпечні. Найкраще – коли гроза проходить повз вас боком, або вже відходить. При наближенні грози, обов’язково потрібно виключити телефон, рацію або будь який радіопристрій, навіть радіопульт до фотоапарату. У випадку ж, коли гроза насуває на тебе, а її зазвичай попереджує та супроводжує дощ, тоді справді краще вже сховатися.

Траплялися неприємні випадки?

Маю поганий досвід зйомки під дощем. Останнього разу ледь не спалив камеру через те що вона сильно намокла. Звісно, можна користуватися спеціальними футлярами, але і вони не зручні. Можна використовувати цілий гідробокс для камери, однак якщо на захисне скло потраплять краплі, то гарні фото також не вийдуть. Зйомка блискавок вимагає швидкого і оперативного реагування. Адже найефектніші моменти грози тривають недовго, 5-10 хвилин і все. Якщо ж грозовий фронт іде боком, то можна спокійно спостерігати. Пригадую, останній великий грозовий фронт з’явився близько другої години ночі та простояв аж до самого ранку, і впродовж усіх трьох годин горизонт блистів.

Чи потребує пошук ефектної грози регулярних виходів чи виїздів?

Так. Ближче вечора якщо бачу, що десь збирається гроза, то намагаюся дістатися до місця, яке б слугувало не тільки оглядовим майданчиком, але й фоном. В ідеалі потрібен горб, аби був певний простір, було добре видно горизонт та гарний передній план у вигляді дерева чи будівлі. Просте фото з балкону не є складним, і це може зробити будь-хто. А ось цікавий кадр вимагає ще й правильної композиції.

У Вас були спроби фотографувати грози в горах?

Так, спроби були. Однак дощ розпочинався надто неочікувано, і густі хмари просто не давали нормальної видимості.

Яка мета вашого ризику – вдале художнє фото?

В дитинстві я дуже боявся грози, один раз під час грози заліз під ліжко і застряг що не зміг самотужки вилізти. Щодо мети, то зараз мені просто подобається займатися справами, яким іншим лінь чи неохота, чи навіть бояться це робити.  У комерційному питанні, то час від часу продаю світлини. Адже звичайних фото зі сходом чи заходом сонця тисячі, а з грозами – справа інакша. Потрібно потрапити на правильне місце під час ідеальної грози. Тому що бувають грози, у яких дощові хмари перебувають знизу, а блискавиць у верхніх грозових хмарах чітко не видно. Вже кілька разів заставав такі грози, коли гримить і блискає, а самої блискавки не видно. Окрім того, потрібно створити композиційно цікавий кадр. Адже виїхати в якесь гарне місце, щоб зловити грозу, то потрібно мати великий успіх, або ж багато їздити та вичікувати такі моменти.

То світлини з блискавками користуються попитом?

Як це не дивно, однак фотороботи продаються. Напевне, їх купують засоби масової інформації, які висвітлюють певні природні катаклізми, а також метеосайти. На фотостоках блискавки не конкурують з двома найбільшими прибутковим категоріями: людьми та їжею. Саме тому фотографувати блискавки – це радше хобі, ніж  професійна діяльність.

Як Ви відрізняєте грозову хмару від звичайної, дощової?

Вона купчаста, масивна, на нижньому горизонті – темна. Пригадую, одного разу стояв на Лисій горі, наді мною проходили хмари без дощу, але такі масивні. І ні з того ні з сього – як вдарило кілька блискавок у районі Високого Замку та Лисої гори, що довелося втікати та ще й зі штативом у руках.

Колір хмар, сила i напрям вітру, тиск, вологість й температура повітря – ці всі характеристики є важливими для полювання за блискавкою. Фото: Тарас Гіпп

А у Вас бували такі моменти як, до прикладу, в біологів з конюшиною: коли у неї три пелюсточки, а якщо чотири – то це вже рідкісний екземпляр. Чи натрапляли Ви на рідкісні блискавки?

Кількість ударів блискавки не є великою проблемою. Адже знявши п’ять-шість блискавок, ви можете їх об’єднати. Фото, де ви бачили п’ять чи десять блискавок, які вдаряють в море чи в землю, насправді зняті декількома кадрами. Фотографуючи через 30- чи 60-секундну витримку, ви можете зловити дві-три блискавки під час сильної грози. Але й не факт, що вони усі потраплять у кадр. Упіймати за хвилину одну блискавку – і це вже добре.

Яке ідеальне фото ідеальної блискавки вимальовує Ваше творче бачення?

Хотілось би сфотографувати блискавку десь над гарним озером, з відбитком  світла у воді, а на задньому плані – гори. Звісно, багато думок про ідеальний кадр, але ще потрібно поїздити і знайти це місце. Знаю про іноземців, які знімають торнадо у спеціально обладнаних машинах. На щастя, у нас такої біди нема. Однак сфотографувати щось подібне також хотілось би.

Андрій Підкович
  • 2 Posts
  • 0дописів
Оглядач теми космосу, природних явищ і наукових відкриттів у виданні Explorer.Life / Vernadsky Community Media. Пише дисертацію в Національному університеті "Львівська політехніка".