Якуб Рибіцькі: якщо ти подорожуєш, розмовляєш різними мовами, то ти вже громадянин світу

Жінки Азії, Афганістан, 2010 рік. Фото: Якуб Рибіцькі

Польський фотограф та мандрівник Якуб Рибіцькі на мандрівницькій конференції Compass 2017 поділився своїми враженнями від мандрівки на Кубу. Проте Explorer.life вдалося поспілкуватися з неординарним гостем львівської події і про інші не менш захоплюючі мандрівки та досягнення спікера. 

Якуб Рибіцькі. Фото: Персональний сайт Якуба Рибіцькі

Ви – професійний фотограф. Проте багато людей вважають фотографування радше як хобі. Яким чином Ви вирішили займатися такою творчою діяльністю, у Вас також спершу фотозйомка починалася з улюбленої справи у вільний час?

Я не вивчав професійно фотографування. Це було моє хобі. За деякий час моїх мандрівок я почав помічати, що я можу паралельно займатися кількома справами: я можу писати, розмовляти і також фотографувати. Тому я почав цікавитись як на цьому заробляти і розпочав продавати свої світлини. Це нелегко і забирає багато зусиль, щоб заробити на цьому вдосталь грошей, особливо, якщо ти не відомий фотограф або ж не працюєш в індустрії моди. Але в кінцевому результаті мені вдалося отримати визнання, яке дає змогу заробляти гроші на фотографіях. І це різні види фоторобіт: репортажі, подорожі, їжа, весілля і це завжди цікаво. Я думаю, тобі варто робити те, що ти любиш і врешті-решт ти досягнеш успіху.

Лабуче Канг III – друга найвища непідкорена гірська вершина в світі. Фото: Якуб Рибіцькі

Я знаю, що Ви багато подорожує різними видами транспорту: велосипедом, автомобілем і навіть – мандрівки верхи на коні! Який з цих видів подорожей є Вашим найулюбленішим, а яким мандрувати було найважче?

Звісно, що мій улюблений вид транспорту – велосипед. Але якщо ви хочете, то можете подорожувати будь-чим: машиною, поїздом, кораблем тощо. Щодо мене, то я боюсь їздити на мотоциклі. Тому я ніколи не зроблю собі водійських прав мотоцикліста. Я люблю швидкість і вірю, що якби я міг їздити на мотоциклі, то робив би це дуже швидко, а це дуже небезпечно.

Лабуче Канг – вершина в Гімалаях, розташована в Тибеті поблизу кордону з Індією. Фото: Якуб Рибіцькі

Можете розповісти про Байкал: як довго Ви там були, чим займалися, яких людей зустрічали?

Я навчався там, в місті Іркуцьк, яке недалеко від озера Байкал. Я вивчав там Східну культуру (Міжнародні відносини: сходознавство). Ми могли вибирати різні країни: Україна, Росія, Узбекистан… То ж я вибрав Росію та місто Іркуцьк, бо це близько до Байкалу. Я провів там півроку і відвідав кожний закуток Байкалу. Також взимку я їздив на велосипеді по льоду протягом трьох тижнів. На Байкалі є кілька доріг. І якщо ви хочете подорожувати там, то влітку можна плавати на човні, або ж їздити на велосипеді чи ходити взимку. Але їзда на ровері була надзвичайно захоплююча. Температура була -30, -40. Але ви не відчуєте великою різниці, коли рухаєтесь. Так, Байкал був для мене великим досвідом.

Серед багатьох питань щодо Байкальської льодової подорожі найбільш поширені, напевно, були ті, що стосуються знаменитих сибірських заморозків. Так, це було, найхолодніша температура -35º С. Фото: Якуб Рибіцькі

А як щодо місцевого населення: чи були вони іншими, ніж ті, хто живе у великих містах, до прикладу, в Москві?

Однозначно так… По-перше, в Росії живе багато народів. Буряти – місцеве населення, яке живе в прибайкальській місцевості з ХІ століття. Але навіть росіяни, які живуть там, часто називають себе “сибіряками”, щоб підкреслити різницю між ними та “європейськими” росіянами. В Європі все розвивається дуже швидко, але часто за її межами так не є, тому що ці території розміщені дуже далеко від цивілізації. А Москву взагалі сприймають як інший континент. Крім того, сибіряки живуть за 6 тис. км від європейської частини Росії. Тому вони вважають себе азіатами деякою мірою.

П’ятдесят тисяч людей, не враховуючи Іркутськ та Улан-Уде, живуть на берегах озера у важких умовах. Фото: Якуб Рибіцькі

Розкажіть, будь ласка, про Вашу книгу про Байкал: скільки часу та де Ви її писали, яка її основна думка?

Писати –  це моя робота. Тому я писав книгу в себе вдома, де також є і мій офіс. Я не знаю як в Україні, але в Польщі книжковий ринок мандрівницької літератури є надто великим. Люди дійсно цікавляться іншими країнами і вони справді читають багато книжок про мандри. То ж видавництво запропонувало мені написати цю книгу. В Польщі люди зацікавлені Сибіром, оскільки багатьох було туди заслано після Другої світової війни Сталіном, а ще раніше – царями.

Крім того, коли я навчався там, то багато писав своїм друзям, тому що Інтернет там був дуже повільним і я не міг переписуватися з ними. Тому я почав вести щось на зразок щоденника, щоб запам’ятати всі події. Тоді я розширив цей щоденник у першу частину книжки, яка описує Сибір та моє життя там. А інша частина книги розповідає лише про мандрівку велосипедом на озері Байкал.

До кінця зими товщина льоду на Байкалі досягає 1м, а в затоках – 1,5 – 2м. При сильному морозі тріщини, які носять місцеву назву “станові щілини”, розривають лід на окремі поля. Фото: Якуб Рибіцькі

Ви багато подорожували Європою та Азією. Але ще не були в Південній Америці та Африці. Плануєте відвідати ці континенти та куди поїде в першу чергу?

Я був лише в Марокко. Звісно, я планую відвідати ці континенти. Але я вважаю, що краще дуже добре пізнати один регіон, ніж відвідати кожну окрему країну світу лише на деякий час. Я справді дуже люблю пострадянські країни, де я можу з будь-ким розмовляти російською. Я люблю Азію, бо це Азія і це щось фантастичне! І мені до вподоби Середній Схід. Тому я надаю перевагу бути більшим експертом в Середньому Сході, ніж сказати, що я був у кожній окремій країні світу! То ж я поїду в Південну Америку та Африку, але ще не знаю коли. Також я люблю зимовий період. Ймовірно, більшість моїх мандрівок на наступні кілька років будуть на Північ, де холодно. Але ти ніколи не знаєш цього напевне, я ще не маю ніяких планів.

Культура Куби є яскравим прикладом взаємопроникнення іспанських та африканських культур. Фото: Якуб Рибіцькі

Революція гідності та Майдан. Ваше перше враження від української столиці та побачених там подій?

Я був в Україні багато разів. Насправді, це була перша країна Східної Європи, яку я відвідав. Тут все дуже особливе для мене, тому що я маю багато друзів у Києві. Тому під час революції я зупинився в них. Фактично, мої друзі були на Майдані з першого дня, коли Мустафа Наєм організував першу зустріч. Я прибув до Києва того дня, коли повалили пам’ятник Леніну. Правда, я не бачив самого нищення, але я бачив його частини, які вже лежали на вулиці. Це дійсно було вражаюче. Також я був на концерті Океану Ельзи, коли на Майдані був один мільйон людей. Це було щось незабутнє і емоції були дуже сильними.

Пізніше я був на Майдані в лютому перед початком боїв. Але тоді вже ви могли відчути, що щось відбудеться. Кожний знав, що щось станеться і кожен знав, що будуть вмирати люди. Це було очевидно. Я був на барикадах і розмовляв з цими хлопцями, а також з поліцією. І кожен був впевненим, що станеться щось погане. Тому для мене це було дуже емоційно.

Перші знімки цієї серії про Іран зняті в 2012 році, в останньому році президентства Махмуда Ахмадінежада. Фото: Якуб Рибіцькі

Мені також відомо, що Ви побували ще й в українському місті Чорнобиль. Що спонукало Вас поїхати саме в це місце?

Я люблю покинуті місця. А Чорнобиль – це мекка для кожного дослідника міст. Це завжди була моя мрія поїхати в Чорнобиль. І я навіть спав там (сміється – прим. ред.)! Це було весело! Я б поїхав туди знову, знову й знову. Це також гарне місце для фотографій. Якщо ви читали книги братів Стругацьких, наприклад, “Сталкер”, ці місця також нагадають вам про них.

Це була моя третя подорож до цієї частини Азії, і третя зустріч з персидськими народами. Якщо лише відкинути стереотипи, релігію та політику, то виявляється, що ми в основному однакові. Тільки перси посміхаються набагато частіше. Фото: Якуб Рибіцькі

На своєму сайті Ви написали, що можете добре жити в будь-якому куточку світу. Чи можете визнати себе “громадянином світу”?

Так, звісно можу. Я – поляк, я – європеєець, я – східноєвропеєць. Саме тому я є громадянином світу. Я вважаю, що кожний є таким. Але не кожен хоче визнавати це. Якщо ти подорожуєш, розмовляєш різними мовами, то ти вже громадянин світу і можеш жити будь-де.

Табори біженців в іракському Курдистані, де перебувають втікачі з територій контрольованих ІДІЛ. У таборах живуть християни, курди та араби. Вони не виглядають настільки погано, як ви думаєте. Фото: Якуб Рибіцькі

Щоб Ви порадите тим людям, які в зрілому віці все ще шукають себе та невпевнені щодо своєї діяльності?

В 2004 році, коли в Україні була Помаранчева Революція, я спостерігав за нею через ЗМІ. Це було в перший рік мого навчання. І я думав тоді, що було б круто поїхати туди. Але я не змінив своєї думки, щоб поїхати туди. Ви знаєте, що в наших головах є різні бар’єри, різні стіни, які з часом потрібно перерости. То ж я так і не взяв участі в Помаранчевій Революції, але я почав подорожувати. Тоді ти починаєш помічати, що все стає можливим.

Десять років після цього, коли в Україні почалася Революція Гідності, я просто купив квиток і через декілька годин прилетів туди. Зараз ви можете подорожувати потягом, до прикладу. Це багато не вартує. Але це все процес. Що ж, деякі люди можуть робити це відразу. Одного дня вони живуть постійним звичним життям, працюють у фірмі, а наступного  дня – вони піднімаються на Еверест. Але для мене це все було процесом. Уже зараз я знаю, що можу робити що-небудь, я можу поїхати будь-куди в будь-який час, якщо тільки отримаю дозвіл від своєї дружини (сміється – прим. ред.).

Є кілька способів подорожувати найбільшим островом в світі Гренландією, але ніхто не робив це на велосипедах. Зима 2016-го була найтеплішою за історію спостереження в Арктиці. Фото: Якуб Рибіцькі

На Вашу думку, як можна спробувати жити таким способом, як Ви, і чи кожному це під силу?

Я б не сказав, що це легко. Оскільки ти повинен багато чим жертвувати. А це не кожний може. Але якщо ви відчуваєте, що це ваше або ви хочете це спробувати, то просто спробуйте. Коли ваші друзі кажуть у вступній промові, що хотіли б прожити таке життя, як ваше, то не роблять це дуже переконливо та барвисто. Ви також слідкуєте за грошима. Ви заробляєте гроші, тому що подорожуєте. І ви витрачаєте гроші, тому що подорожуєте. Врешті-решт, це може закінчитися будь-якого дня. Наприклад, коли ви захочете мати дітей. Тому ви повинні працювати кожного дня. Ви також можете змінювати ваше життя. Вам буде потрібно зробити багато виборів, що є також непросто. Це тільки здається, що дуже весело, але не для кожного.

Джерело фотографій: персональний сайт Якуба Рибіцькі.

Олеся Семашко
  • 22 Posts
  • 0дописів
Редактор і журналіст у команді Explorer.Life. Відкриває для себе нові міста під час різноманітних мандрівок і фестивалів. Мріє подорожувати автостопом по Україні та Європі.
Завантаження...