Ірина Галай: “Ушба відпустила мене”

Фото: Ірина Галай

Альпіністка Ірина Галай, після Евересту і Мак-Кінлі, разом з гірським гідом Вадимом Гапко, здійснила спробу сходження на Ушбу.

Назва гори Ушба зі сванської перекладається як “шабаш відьом”. Височина розташована в кінці Шхельдінської ущелини і є однією з найбільш привабливих для туристів гір Грузії. Вирізняється “вередливим” характером і двома стрімкими піками, найвищий з яких досягає висоти 4 710 м. Досвідчені альпіністи вважають Ушбу однією з найбільш важкодоступних вершин Кавказу, а в світі – однією з найскладніших “чотирьохтисячників”.

Цьогоріч, у серпні, з Ушби надійшли трагічні новини: під час сходження пропали два німецьких альпіністи. Але для Вадима Гапка це не перша експедиція на Ушбу.

Сходження Галай і Гапко проходило за маршрутом Габріеля Хергіані – категорії високої складності. Це скельний і льодовий маршрут, який є достатньо небезпечним і потребує максимальної концентрації та професійності. Фото: Ukrainian Mountain Guides

Для сходження на Ушбу пара обрала альпійський стиль, суть якого – з максимальною швидкістю піднятися на вершину при мінімальному використанні альпіністського спорядження. “У нас з собою тільки спальники та бівачні мішки, а температура різко падає вниз і при цьому вологість просто захмарна!”

Коли прогноз змінюється в саму гіршу сторону, а ти вже на горі, на скелі, майже на 4 тисячах! Приходить розуміння, що треба терміново десь сховатися і перечекати, поки все не затихне… Ми знаходимо печеру, прямо на обриві скелі, з якої навіть вийти, так як міцно занесло все снігом, не виходить!
– з повідомлення Ірини Галай.

Перша ніч пройшла в доброму настрої, обговорювали день зовсім легкого підйому і звичайно була надія на зміну погоди. Проте прогноз абсолютно не відповідав тому, що альпіністи бачили з печери. “І тут я починаю розуміти, що щось йде зовсім не так… Починає настільки міцно засипати снігом, що з нашого намету немає ніякої видимості, за день кілька разів відкопували сніг, який зсипається зі скелі прямо, вгадайте куди? Правильно! У нашу печеру!”, – розповіла альпіністка.

У ввечері обставини складалися не на користь наших героїв. Після короткого двогодинного сну, печеру накрило лавиною.

Для гірського гіда Вадима Гапка це вже третє сходження на Ушбу за останні три місяці. Фото: Ірина Галай
Я прокидаюся від того, що не можу ворушити ногами, я намагаюся дістати голову зі спальника, ледве у мене це виходить, і бачу, що нас накрило лавиною снігу! Вихід з печери теж завалений, нас сильним напором снігу зрушило прямо до стін і притиснуло сніговими горами… Я в жаху… Вадим починає викопувати сніг, щоб ми могли встати, але всі його спроби закінчуються новим приходом таких самих лавин. При цьому всьому моторошно холодно!
– поділилася Галай.

Пара вирішила дочекатися ранку, розуміючи, що вершини не буде, але також розуміючи, що потрібно якось спуститися. Зі світанком альпіністи почали діяти, збиратися, рух був ускладнений, так як вільного простору залишилося не більше квадратного метру. Сніг продовжував падати, непогода посилювалася, додався шквальний вітер.

“Починаємо спуск, приходить розуміння, що це не просто сніг, а природний катаклізм, так як насипало місцями під метр. Ну як так, всього за півтори доби! Йти дуже складно, а лізти вниз – ще складніше, поки ставимо станції, руки мерзнуть, потім дюльфер по черзі, ніби небагато зігрівають і знову замерзаєш, поки чекаєш! І так годин 7! Вітер настільки сильно і морозно здуває, що забуваєш відразу про все на світі, я тільки те й робила, що голосно лаялася, поки сиділа одна на самостраховці”, – розказує Ірина Галай.

Масив Ушби складається з двох вершин. З усіх боків схили масиву обриваються крутими 1000 – 1500-метровими стінами. Фото: Ірина Галай

“Але втоми немає, особливо ми підбадьорились, коли побачили, що лавина, яка вночі зійшла, була мегавеликою. Шум був такий, що ми відразу прокинулися. Починаємо йти ще швидше! Але не сильно виходить, тому що ми по пояс в снігу! – повідомила альпіністка. – Сніг лежав майже до села, йти було дуже слизько. Вадим уже подзвонив нашому водієві Річарду, який нас підвозив. У підсумку, в 23.00год ми потрапили на місце.”

Останні години спуску я йшла і думала, що ми пережили і чим це могло закінчиться. Думаю, для будь-якого альпініста це страшний сон! Але Слава Богу ми внизу, і звичайно ж – буде ще одна спроба.
Фото: Ірина Галай

Детально про цю історію ви матимете змогу почути на мандрівницькій конференції Compass 2017 у Львові 18 листопада.

Завантаження...