Мої уроки екстремального туризму

Бізнес-тренерка, коуч, підприємниця, мандрівниця, відома блогерка та просто щаслива людина Людмила Калабуха відвідала більше, ніж сорок країн світу. Вона не побоялась спробувати на смак “екстремальний туризм” і поділилася з Explorer Life кількома уроками, які привезла з собою з інших країн.

Трансатлантичний перехід океанським лайнером: неможливого не існує

Чи знали ви, що, крім мандрів автостопом, є ще гідростоп та авіастоп? “Застопити” можна навіть корабель чи літак і так дістатися будь-якої точки світу безкоштовно!

Приєднуйтесь до спільноти українських дослідників та мандрівників у Facebook, або спіймай черепаху 

Під час епічної океанської подорожі від Канарських островів до берегів Бразилії ми слухали історії як від звичайних мандрівників, так і від самих “стоперів”, серед яких були й українці, які саме так мандрують світом. Приходять вони в порт або в авіакомпанію, інколи по кілька днів “полюють” за потрібною людиною, їх “ганяють” охоронці та секретарі. Але вони переконують людей, що саме безкоштовні мандри будь-яким транспортом – це їхній стиль життя і саме зараз їм потрібно дістатися в таку-то країну і в таке-то місто. І знаходяться люди, які їх “підбирають”. Може, один, другий, третій їм і відмовить, але все одно це працює.

 

Перетин екватора на океанічному лайнері

Урок зі спілкування з “автостопщиками” на океанському лайнері – неможливого не існує. Абсолютно зі всіма людьми можна домовитися. У мене навіть промайнула думка: а раптом заради експерименту, якби ми так попросили, чи взяли б нас на борт того ж круїзного лайнера безкоштовно? І чомусь я впевнена, що так!

Камбоджа: кулінарний шок

Не туристичне місце, де не буває туристів і місцеве населення живе своїм буденним життям. Легендарний Анкор – це історія, а тут – сучасність і душа народу. Маленькі на зріст камбоджійці сиділи вздовж дороги на дитячих, з погляду європейця, стільцях і купками, наче насіння соняшника, продавали балюти. Балют – це варене качине яйце, в якому вже сформувався плід з пір’ячком, хрящами та дзьобом.

Ангкор в Камбоджі

Мій чоловік навідріз відмовився це їсти, а я, чітко дотримуючись інструкцій продавця, спершу випила навколоплідну рідину. Було дуже смачно! Це нагадувало курячий бульйон. А далі –  відколупнула шкаралупу, насипала всередину суміш чорного перця та солі, з’їла один балют, потім другий. Було дуже смачно! Після того, як я раніше куштувала м’ясо крокодила, жаби, черепахи та страуса, пила щойно випущену кров гадюки і пробувала її пульсуюче серце, то для мене ці качині зародки були дуже лайтовою та смачною їжею. Вони, принаймні, були варені. Чула, що їх ще і сирими їдять.

За процесом, як іноземка їсть балют, зібралось спостерігати немало людей. Хтось приніс зі собою домашній рисовий самогон, і компанія з місцевих жителів і туристів-екстремалів пила напій з малесеньких, майже іграшкових, келихів.

Я з маленькими усміхненими камбоджійцями пила їхнє спиртне, їла балют і відчувала себе Гулівером у країні ліліпутів! “І тобі не шкода було тих качечок і змій?” – питали мене у Львові. Коли ти в іншій країні, ти приймаєш їхню систему координат і те, що в нас здається варварством, там так живуть люди століттями і для них це буденна їжа. До речі, багата на вітаміни і надзвичайно смачна!

Камбоджійські уроки – це завжди бути відкритою до нового досвіду і нічому ніколи не дивуватися: ні в житті, ні в їжі!

В’єтнам: повага до батьків і предків

Рис, як і жито, зростає в колосках, тільки не з насіння, а з розсади, яку до цих пір вручну висаджують у Південно-Східній Азії. Все життя цих людей проходить на землі, де вони працюють по коліна в воді. Такі технології були і сто, і тисячу років тому.

В’єтнам – віковічні традиції

Померлих селян хоронять на рисових полях. І там же встановлюють їм пам’ятники. А коли ці невеличкі земельні ділянки продають зовсім чужим і незнайомим людям, то нікому і в голову не приходить викинути зі свого поля могили чужих родичів: нові власники землі доглядають ці пам’ятники, а своїх померлих рідних хоронять поряд. Так і спостерігаєш вздовж узбіч зовсім давні та зовсім нові цілі міні-цвинтарі на рисових полях.

А ще в цій країні немає жодного будинку престарілих! Не зміг справжні цінності народу винищити навіть комуністичний режим.

Урок з В’єтнаму – я на цвинтарі завжди прибираю закинуті, недоглянуті сусідські могили й згадую працьовитих і шляхетних в’єтнамських селян.

Японія: екшн у храмах

У кожному храмі є якийсь свій ритуал: то треба підняти велику каменюку, на око визначити її вагу та порівняти з фактичною. Те, наскільки ви помилилися від істини, настільки вас віддаляє від досягнення цілей. Насрівно на половину. Або зі заплющеними очима пройти від одного каменя до іншого і ви зустрінете свою щасливу долю та кохання. Пройти перешкоди своїми порадами вам допоможе товариш, з яким ви прийшли. Хотіла пройтися, але чоловік сказав, що свою долю я вже знайшла, тому “звільни місце китайським туристам”.

Дуже симпатична релігія синтоїзм, щось типу нашого слов’янського багатобожжя коли все має свого покровителя і треба дружити з духами предків. Немає ані зовсім злих, ані абсолютно добрих богів і на кожне зло зразу є нейтралізація. Наприклад, Бог гір, лісів і доріг Тенгу має величезний ніс, яким ґвалтує жінок на нічних лісових дорогах і вбиває чоловіків, але якщо ви йому поклонитесь, він ввічливо вам вклониться у відповідь, а з дірки в його тім’ячку поллється чарівна рідина (там вся його сила) і ви врятовані!

Коли в Японію прийшов буддизм, люди мали 8 млн богів. “Хай буде ще один”, подумали японці і радо прийняти Будду до свого пантеону. Так само радо прийняли Христа, коли прийшло християнство.

Дивовижно, та у високотехнологічній країні майбутнього люди дуже забобонні та вірять в духів і привидів. До приятельки нашого гіда раз прив’язався привид і всюди переслідував її два тижні, поки жінка не пройшла обряд очищення в храмі.

Ми ретельно дотримувалися всіх правил поведінки в храмах і святилищах та всюди молилися своїм і японським богам за найважливіше за Україну.

Гостинна Грузія: віра і довіра до людей

Ми переписувалися через Інтернет і вели переговори з господарями три місяці щодо проживання в їхньому домі, а коли приїхали до них, то нам відмовили і навіть не попередили про це, бо в останню хвилину хтось запропонував хазяїнам житла більше грошей! В розпачі, серед ночі ми з дитиною та валізами збиралися ночувати буквально на пляжі коло моря. Раптом до нас підійшли незнайомі люди: грузинська родина з трьома маленькими дітьми, які приїхали на відпочинок з Тбілісі.

– Це сором для Грузії і грузин, які на весь сіт славляться своєю гостинністю! Ви ж всім про це розкажете, бо більше до нас не приїдете! – так вони відреагували на нашу історію. – Знаєте що? В нас у Тбілісі є квартира, а ми на відпочинку будемо ще три тижні, візьміть ключі і живіть у нас! А на вокзалі вас зустріне водій з машиною і відвезе до нас додому, тільки ні якому разі не пропонуйте йому гроші і нам також – ви нас образите!

Так на всю відпустку ми стали володарями прекрасної квартири в центрі Тбілісі! Нам детально показали де праска, де фен, де пульт від кондиціонера, і нашим господарям навіть в голову не прийшло давати нам вказівки не рухати великі золоті ланцюги з хрестами чи гроші, які лежали в скриньці на столі у вітальні.

Урок, засвоєний в Грузії, – віра в людей, гостинність, щирість, бажання допомогти.

Чехія: чітко кажіть, що саме вам потрібно

Жила собі в ранньохристиянські часи дівчина на ім’я Староста – дочка короля Португалії, яка була християнської віри. Батько наказав їй вийти заміж за сивобородого войовничого короля-язичника з Сицилії. Як бідолашна дочка не плакала і не просила в батька скасувати цей шлюб, але в нього були свої королівські цілі і король був непохитним.

У відчаї Староста напередодні весілля всю ніч молилася, щоб вищі сили зробили хоч щось, аби цей шлюб не відбувся. Коли ж на ранок служниці з криками від жаху вибігли з її покоїв, то виявилось, що за ніч в дівчини виросли великі борода і вуса. Наречений, звісно, відмовився від Старости, а жорстокий батько наказав розіп’яти і без того спотворену дочку.

Так королівна стала святою покровителькою нещасливих у шлюбі жінок, які їздять у Прагу в монастир Лорета помолитися дівчині у весільному платті з бородою та вусами на хресті.

Празький урок – завжди всім конкретно говорити що ти будеш робити, а чого робити не готовий.

Ваш доброчинний внесок миттєво допоможе нам підтримати те, про що Ви та ваші близькі дізнаєтесь на сторінках журналу

Людмила Калабуха
  • 1 Posts
  • 0дописів
Бізнес-тренерка, коуч, підприємниця, мандрівниця, блогерка та просто щаслива людина.