Розділений острів: два береги Кіпру

Фото: Катерина Москалюк

Вони моляться різним богам, розмовляють несхожими мовами, звіряють годинники в інших часових поясах, розплачуються кожен своєю валютою та живуть, розділені кордоном, на одному острові. З 1974 року Кіпр поділений на дві частини: Республіку Кіпр і самопроголошену Турецьку Республіку Північного Кіпру, між якими простягається буферна зона ООН. Столиця Кіпру – Нікосія, залишається розкроєною між двома територіями, проте тут є пункт пропуску, через який мешканці острова та туристи можуть вільно (за наявності паспорта) проходити. Щоб отримати штамп у закордонному паспорті та офіційно відвідати Кіпр, мандрівку варто розпочинати з південної частини острова – Турецька Республіка Північного Кіпру визнана лише Туреччиною і юридично північ острова вважається окупованою.

Біля входу до колишнього костелу Святого Миколи, а тепер мечеті Мустафи-Паші міста Фамагуста, гріється на сонці чорно-білий кіт. Костел став мечеттю після 1974 року, коли на Кіпрі відбулась спроба військового перевороту. Тоді владу захопили повстанці, які прагнули приєднати Кіпр до Греції. Під приводом захисту місцевих турків-кіпріотів, Туреччина висадила на острів свої війська та захопила Північний Кіпр. За кілька років було проголошено створення власної республіки. Сьогоднітут розплачуються не євро, а лірами, розмовляють не грецькою, а турецькою мовою, просять прощення гріхів не в християнського Бога, а в Аллаха. Відтак стіни колишнього костелу Святого Миколи, колись прикрашені розписами, тепер абсолютно білі, адже мечеть – це просторий зал без картин і зображень. Кіт, втомившись сидіти, ліниво потягується та йде просити харчів у туристів, які заполонили всю площу та фотографують готичний собор із мінаретом і турецьким прапором.

До 1974 року місто Фамагуста, яке розташоване на півночі острова, було найпопулярнішим на Кіпрі місцем для розваг і туризму. Готелі росли один за одним, а найсучасніші комплекси будували в кварталі Вароша. Під час турецького вторгнення з Фамагусти виїхали греки-кіпріоти, а район Вароша був закритим і уже майже 44 роки залишається безлюдним, наче корабель-привид. Білі багатоповерхові будинки з чорними зіницями-вікнами, пусті вулиці та нікому не потрібні паркани, які відділяють пустоту від пустоти. До цього часу колишні мешканці Вароша не можуть повернутись до своїх домівок. Водій екскурсійного автобуса, який два рази на тиждень возить туристів з південного міста Ларнака у Фамагусту, колись жив у цьому кварталі. Два рази на тиждень він бачить будинок, де пройшло його дитинство і в який він навряд ще коли-небудь зайде. Він каже, що раніше на острові жили просто кіпріоти, які розмовляли турецькою та грецькою мовами, проте чудово розуміли одне одного: дружили, одружували дітей та ростили онуків…

Фамагуста розташоване на березі Середземного моря і, незважаючи на закинуті квартали та пусті готелі, все ж наповнене курортною атмосферою. По вуличках бродять туристи та коти, в крамничках продають апельсиновий фреш, магнітики та традиційні біло-сині «Очі Фатіми» – амулети від «лихого ока», а місцеві чоловіки вдумливо читають газети, обговорюють останні новини та дивляться на море. З берега видно порт, кораблі та середньовічний замок. На початку ХІІІ століття для захисту Фамагусти збудували перші укріплення. Коли острів перейшов під контроль Венеціанської республіки, замок реконструювали. За часів британського колоніального правління Кіпром, форт отримав назву «Замок Отелло». Його назву пов’язують з відомим твором Шекспіра, згідно з яким венеціанський комендант Кіпра через ревнощі задушив тут свою дружину Дездемону. Екскурсовод обов’язково розкаже, що історія пов’язана з життям губернатора Кіпра – лейтенантом Христофором Моро, який правив островом на початку XVI століття.

Кіренія – ще одне портове місто на узбережжі Середземного моря на Півночі Кіпру. Кіренія стало першим містом, захопленим в результаті турецького вторгнення у 1974 році. Як наслідок – переселення греків на південь та економічна криза. Зараз місто активно розвиває туризм: екскурсії на корабликах, відвідини музеїв і прогулянки набережною міста, яка обрамляє затоку та нагадує у плані підкову. Кіренія розкинулосьна узбережжі, в підніжжі Кіренійських гір, на вершинах яких розташовані замки Святого Іларіона, Буффавенто і Кантара. Особливою популярністю у туристів користується замок Святого Іларіона: щоб побачити залишки неприступних колись стін, потрібно йти щонайменше півгодини стрімкими кам’яними сходами. На початку підйому можна купити домашній лимонад – найсмачніший у всьому світі за словами тих, хто його виготовляє. Анна, наш екскурсовод, залишилась біля автобусу: поки туристи доберуться до замкових стін, натішаться панорамою гір і моря, вона встигне зв’язати ще одну шкарпеточку для своєї маленької доньки. Анна вийшла заміж за грека-кіпріота, живе на півдні в Ларнаці та працює гідом-екскурсоводом. Каже, що інколи сумує за домом в Україні, а екскурсії – приємний привід поспілкуватись із земляками.

Від Кіренії до Ларнаки, що розташована на Півдні Кіпру, їхати трішки більше години. При виїзді з Кіренійських гір, Анна звертає увагу на викладений каміннями напис – ТРПК (Турецька Республіка Північного Кіпру) та прапор офіційно не визнаної республіки. У Туристичному центрі Ларнаки можна взяти товсту брошуру з історією Кіпру та головними пам’ятками острова, утім інформації про Північний Кіпр там немає. Проте написано про фрески міста Пафос, древній форт Ларнаки та храм Святого Лазаря. Саме на Кіпрі Лазар, якого за переказами воскресив Ісус Христос, провів своє друге життя. Храм побудовано над гробницею Лазаря у IX столітті, він стоїть на площі, оточений квітучими деревами та столиками кафе. Тут, як і на Півночі Кіпру, чоловіки вдумливо читають газети, п’ють каву, обговорюють новини та дивляться на море.

На Кіпрі, який розташований на перетині морських шляхів, які з’єднують три частини світу – Європу, Азію та Африку, склалась мозаїка з різних народів, релігій та культур. Мікенські греки, які допливли до цієї землі, створили тут високорозвинену цивілізацію, апостоли Христа читали свої проповіді, венеціанці будували замки, Кіпром керували правителі Османської імперії, а англійці створили колонію. Лише в 1960 році, в результаті чотирирічної війни, Кіпр став незалежним. А зараз Кіпр розділений навпіл, і по обидва боку кордону життя іде за різним часом і правилами.

Катерина Москалюк
  • 4 Posts
  • 0дописів
журналістка, мандрівниця, кандидат географічних наук
Завантаження...