Драма в Гімалаях

Фото: Рафал Фронія

На другій найвищій вершині світу розгорнулась справжня драма. Протягом останніх 10-ти тижнів команда польської національної експедиції боролася з однією з найпотужніших сил природи, намагаючись досягти того, що багато хто в альпіністському співтоваристві давно вважає неможливим: зимовий підйом на К2.

Експозиція на К2

Але історія несподівано почала розвиватись не в тому напрямку, коли найсильніший альпініст команди, натуралізований поляк, володар “Корони Землі”, Денис Урубко заявив, що вершину потрібно здобути на два тижні раніше, ніж запланував керівник команди, легендарний Кшиштоф Веліцький. Денис аргументував це тим, що справжня зима в Гімалаях триває до кінця лютого.

Базовий табір польської експедиції на К2: вдруге під керівництвом відомого Кшиштофа Веліцького. Фото: Даріуш Залуськи

Урубко таємно зібрав свій рюкзак і відправився у сольне сходження на крижану гору. Він відмовився взяти рацію та відключив трекер, тому група не змогла з ним зв’язатися і не мала можливості відслідковувати підйом альпініста.

“Те, що Денис зробив, – дуже егоїстично, – сказав Веліцький. Коли він відмовився взяти супутниковий телефон, подумавши, що це все заради нього, але це не так. Денис поставив усіх нас в небезпечне становище”.

Можна зрозуміти лютування Веліцького: сорок років тому він був серед піонерів, які започаткували зимовий альпінізм у Гімалаях. 1980 року, як частина загальнопольської команди, він з Лешеком Ціхим зробили перший успішний зимовий підйом на Еверест, назавжди залишивши слід в історії альпінізму.

Панорама на К2, найбільша коштовність Каракорума. Фото: Даріуш Залуськи

Сьогодні лише 31 людина зуміла піднятися на восьмитисячники взимку, чотирнадцять з яких – поляки. Також польські альпіністи здійснили зимові першосходження на десять з чотирнадцяти восьмитисячників.

НОВИНИ ПРО АЛЬПІНІЗМ ЧИТАЙТЕ НА FB від EXPLORER LIFE 

Важко пояснити, навіщо хтось піднімається в Каракорумі взимку, коли деякі з найвищих гір світу перетворюються на військову арену. Ураганні вітри регулярно штурмують льодові схили, а температура нижча, ніж середня температура на Марсі.

За статистикою 84 альпіністи померли, намагаючись піднятися на K2, і лише 306 досягли вершини. Тобто коефіціент успішності сходження – приблизно одна смерть на кожні три спроби. Для порівняння, майже 5 тисяч людей зійшли на Еверест, 288 смертей – одна смерть на кожні двадцять п’ять сходжень. І це тільки, якщо ви спробуєте зійти влітку.

Табір №2 на висоті 6700. Фото: polski himalaizm zimowy

Зав’язка на Нанга Парбат

Через два тижні після того, як розпочалася польська національна експедиція на К2, уряд Польщі закликав команду врятувати колегу, польського альпініста Томаша Мацкевича та його французьку партнерку Елізабет Револ, які намагалися піднятися на вершину іншого вісьмитисячника, Нанга Парбат.

Польські рятівники отримали в пресі прізвисько Крижані воїни. Фото: Марек Чмієрарський

Після того, як рятувальна команда досягла базового табору Нанга Парбат, Денис Урубко та Адам Білецький – двоє найсильніших альпіністів команди – почали рятівну операцію. Пара швидко піднялася на відмітку близько 6 000 м у темряві. Це надзвичайний подвиг та показник витривалості та майстерності.

Денис Урубко та врятована поляками Елізабет Револ. Після гори, французька альпіністка розповідала, що чула голос, який пообіцяв дати їй чаю, якщо вона позбудеться своїх черевиків. Один черевик вона зняла, через що отримала важке обмороження. Фото: Денис Урубко

Весь альпіністський світ затамував подих і слідкував за трекером зв’язки Урубко – Білецький. Вони вночі знайшли Елізабет Револ і змогли її безпечно спустити. Дістатись до Мацкевича, на жаль, не було можливості. Польща була сповнена скорботою за загиблим та горда за своїх “Крижаних воїнів”.

Розвиток подій на К2

Врешті-решт, саме вітер визначив подальшу долю учасників. Протягом кількох днів команда фіксувала, що швидкість вітру досягала 80 км/год, що створювало численні загрози. Такий вітер міг повністю скинути альпіністів з гори, навіть прив’язаних до канату.

Фото: Марек Чмієрарський

Сильні вітри викликали каменепади на гірських схилах. В окремих інцидентах постраждали два альпіністи. Адам Білецький був поранений в обличчя, в результаті – розбитий ніс і шість швів. Пізніше і Рафала Фронія вдарило в руку, зламавши кістки його передпліччя. Його евакуювали і передчасно відправили до Польщі.

 

Через це команда перейшла на інший маршрут. Вони покинули Чезен Шум, коротшу круту лінію, на користь хребта Абруцци – довший маршрут, але краще захищений від падіння породи. В цей час Урубко ініціює розвідку східного схилу і з неочікуваними результатами повертається в табір. Східний схил захищений від вітру, а снігова шапка на горі не викликає сильних побоювань щодо лавин. Проте таку кардинальну зміну маршруту навряд чи можна було б реалізувати.

Дежавю на 7600 замість кульмінації

Після того, як був створений новий маршрут на Абрузькому хребті, Білецький та Урубко провели свою другу ніч у таборі на висоті 7600 м, акліматизуючись до розрідженого повітря.

Востаннє людина в зимовий період була на цій висоті в 2003 році. Це був Денис Урубко та Марчін Качкан. Тоді їм довелося звернути вниз, що було питанням життя і смерті. Марчін Качкан фактично не міг пересуватися: потрібна була евакуація з мертвої зони. Урубко та Веліцький, який піднявся, щоб допомогти, і який був керівником експедиції 2003 року, впорався зі завдання. Від вершини “за півкроку” довелося відмовитися, проте було врятовано життя і дружбу головних дійових осіб вже 2018 року.

Фото: Артур Малек

Зв’язка Урубко – Білецький була готова фізично і психологічно до останнього рубежу. Проте керівник вирішує спустити двійку в базовий табір, історія повторюється.

Розвязка

Після відпочинку в базовому таборі, Урубко просить свого напарника по стіні, Адама Білецького, приєднатися до його сольного виходу.

Фото: Денис Урубко

“Він сказав, що хоче спробувати піднятися до 28 лютого, що в деяких альпіністських колах вважається кінцем зими, а не 20 березня – офіційно визначеним метеорологічно. Я не погодився”, – розповідав Білецький наступного дня.

Далі з’явилася приголомшлива новина про рішення Урубко йти соло. В команді це рішення сприймають дуже гостро. Його звинувачують в невиправданому егоїзмі. Денис самотужки набирає висоту. На горі він зустрічає інших альпіністів, проте намагається не контактувати з ними. На жаль, геометрично погіршуються погодні умови.

На третій день сходження, приблизно на тій самій висоті 7600 м, і за нульової видимості, альпініст провалюється в тріщину. Застряг, проте гора відпускає, і він вилазить з капкану. Розуміючи всю безвихідь, Денис Урубко починає спуск. Альпінізм – справа міцних чоловіків.

Explorer Life попросив учасників цьогорічної української експедиції на Еверест і Лхотцзе прокоментувати події в Каракорумі.  Дуже амбітне рішення підніматися взимку соло. Якщо перебуваєш там, варто добре знати маршрут і добре себе почувати. Також би спробувала піти на штурм. Хоча погода там змінюється кожні 10 хвилин. Молодець, що спробував розповіла про сольне сходження Ірина Галай.

“У горах дуже тонка грань між амбіціями і здоровим глуздом. Легко цей глузд втратити, навіть якщо ти екіпірований і перебуваєш на відповідному рівні. Але якби він дійшов, напевно став би на одному рівні з першосходженням на Еверест. Без сумніву, це надзвичайний вчинок”,  погодився ще один учасник української експедиції Роман Городечний.

На відмітці 7600 метрів  найвищий рівень для зимового К2. Фото: Денис Урубко

У базовому таборі Веліцький і команда наполягають, щоб Денис покинув лави експедиції. За тиждень польська національна експедиція також починає згортатися без вершини К2. Офіційних причин було кілька, одна з яких – вітер, який зруйнував вщент висотні табори. Члени експедиції та Урубко повертаються до Варшави на різних літаках і кожен зі своєю версією подій в Гімалаях.

За матеріалами Polski Himalaizm Zimowy  та особистого блогу Дениса Урубка

Євген Ткач
  • 11 Posts
  • 0дописів
Відданий своїй справі та ідеям. Шукає істини в археології та стародавній історії. Цінує англійський чай та східну культуру.
Завантаження...