Дари у світ Вальхалли: на Львівщині сенсаційне відкриття археологів

Фото: Ігор Тимець

Північно-західний регіон Львівщини зовсім не виразний у своїх рельєфах і далекий від Скандинавських фіордів та звичних європейських пейзажів. І тим більше – далекий від германської міфології і традицій. Допоки цьогоріч на Сокальщину не завітав археолог Ярослав Онищук, викладач Львівського національного університету імені Івана Франка. У двох досліджених кремаційних захороненнях він відкрив надзвичайно важливі знахідки.

Історія відкриття почалось з того, що навесні до Львівського обласного “Історико-краєзнавчого музею”  у Винниках передали випадково виявлені археологічні матеріали: частини меча, наконечники списів та фрагменти скляної посудини. Команда Онищука в липні розпочала на пам’ятці розвідкові дослідження. Розкопки дали неочікуваний і одночасно сенсаційний матеріал, який дозволяє вченим по-новому подивитися на Давню історію України. 

Експедиція намагалась працювати із дотриманням повної секретності. Задля запобігання розграбуванню могильника чорними археологами. Фото: Ярослав Онищук

Що такого незвичайного вдалося віднайти Ярославу Онищуку?

Мова йде про кремаційний могильник Пшеворської культури, населення якої етнічно пов’язане з германцями, які проживали на теренах сучасної Центральної і Південної Польщі, Східної Словаччини та Західної України першої половині І тис. нашої ери. З цією культурою пов’язують й історичне східногерманське плем’я вандалів. Вони стали відомі всьому світу тим, що під керівництвом свого короля Гейзеріха у 455 році розграбували і занапастили Рим. І зробили це настільки “вдало”, що поняття “вандалізм” бере свої корені саме від цієї дати. Але це все відбулося значно пізніше від подій, що мали місце у Західній Україні в кінці ІІ сторіччя.

На подив археологів, в одній закладеній траншеї вони натрапили на багаті тілопальні поховання германських знатних осіб. Ховали пшеворців у поховальних ямах після процесу кремації. З вогнища збирали кістки померлого і складали в урну або розсипали в могильній ямі.

До потойбічного світу відправляли разом із залишками тризни, дарами й особистими речами померлого, які також побували в чистилищі вогню. Вважалося, що померлий забирав їх зі собою. Фото: Ярослав Онищук

Серед пшеворців був один цікавий ритуальний обряд: руйнування гострих предметів, що клали в могилу. Це міг бути зламаний спис, зігнутий меч і навіть поламані ножиці, і цьому є кілька пояснень. Одне з них – пшеворці боялися, щоб померлий не повернувся у світ живих, і друге – так вони вбивали предмети і відправляли разом з господарем, аби вони могли послужити йому на тому світі.

Перше, що вирізняє два багатих поховання, це рідкісні для нашої території “імпортовані” речі римського походження кінця І – середини ІІ століть. Зокрема, серед найцінніших предметів, – частини великої глиняної червонолакової посудини, т. з. “terra siggilata”, з рельєфними зображеннями сцен античної міфології.

Червонолаковий посуд був найдорожчим керамічним посудом тих часів, який ще й до того був і важкодоступним.Фото: Ігор Тимець

Уламки римських амфор, в яких у “варварський” світ постачали вино. Напій зазвичай виготовляли в Північному Причорномор’ї або в провінціях Рейну. Вино взагалі швидко завоювало любов у північних народів, і тому уламки амфор знаходять повсюди.

Археологам лише інколи вдається віднайти цілі екземпляри скляного посуду. Фото: Ігор Тимець

Чотири скляні келихи і чаші вказують на те, що їхній власник був заможною людиною. Скляна посудина, як предмет столового набору, в той час була рідкісним явищем.

Характерною особливістю “германського” світу є ріг для пиття у похованнях. Тут було знайдено два таких з металевими елементами, що містять інкрустації різнокольорової емалі. Вочевидь, вони були призначені для пиття меду у Вальхаллі.

Знайдено два екземпляри пружинних ножиць (германці особливо доглядали за своїм довгим волоссям), металевий наконечник від списа, залишки кінських вудил, шпори для вершника, спеціальні застібки–фібули для кріплення одягу, що вказує на ймовірно чоловічу стать померлих.  Чи був похоронений готовий до Вальхалли? Безперечно! Адже разом з ним, за ритуальним звичаєм, був зігнутий меч, а також умбон – металева частина щита.

Окремої уваги вартують варварські спеціальні зачіски у формі вузла на маківці, що стали відомими як “свебський вузол”. Саме такі зображенні на скульптурках на одному з казанів знайдених під час досліджень.

Головними знахідками, які виринули із поховальної ями у самому кінці, були два великі бронзові казани. Один із них прикрашений трьома чоловічими погруддями з характерними для германьских племен свебів зачісками у вигляді т. з. “свебського вузлу”. Археолог-відкривач Ярослав Онищук зазначив: “На сьогодні цей казан є третьою подібною знахідкою в Європі. Два попередні були виявлені в багатих князівських похованнях в Чехії (Мишув) та Польщі (Чернувко). Таким чином, нововідкрита пам’ятка археології є надзвичайно цінною не тільки для України, а й країн Центральної Європи. Знайдені речі вказують на високий соціальний статус похованих у могильнику людей”.

Фото: Ігор Тимець

Довідка: За германо-скандинавськими легендами, Вальхалла – це гігантська зала з дахом із позолочених щитів, які підпирають списи. У цій залі 540 дверей, і через кожні вийдуть 800 воїнів, коли їх покличе бог Хеймдалль під час останньої битви між богами і чудовиськами. Воїни, які мешкають у Вальхаллі, є тільки, ті хто були найкращими і загинули в битві. Звуться вони Ейнхеріями. Зранку кожного дня вони одягаються в обладунки і б’ються на смерть, а після – воскресають і сідають за загальний стіл бенкетувати. Їдять вони м’ясо вепра, якого щодня забивають і він також щодень воскресає. П’ють же воїни мед, який доять з кози. Вона живе у Вальхаллі і жує листя святого дерева Ігдрасиль. А вночі приходять прекрасні діви і хвалять воїнів до ранку.

Євген Ткач
  • 14 Posts
  • 0дописів
Відданий своїй справі та ідеям. Шукає істини в археології та стародавній історії. Цінує англійський чай та східну культуру.