Війна чорного лелеки

Лелека чорний на річці Уж. Фото: Оксана Ващук

Чорний лелека є типовим мешканцем незайманих природних лісів. На відміну від свого близького родича – білого лелеки, він уникає цивілізації. Птах гніздиться у відлюдних місцях: у старих змішаних і листяних лісах, поблизу рік, озер і боліт. У Карпатах навіть є легенда, що чорний лелека, як і білий, хотів гніздитися на дахах сільських хат. Але селяни сприймали чорного птаха як недобрий знак. Через це місцеві жителі намагалися всіма можливими способами вигнати небажаного гостя зі своїх обійсть. Легенди залишаються легендами, але птах і до сьогодні остерігається контактувати з людьми.

Впродовж останніх 12 років 25 фахівців-орнітологів та природоохоронців у рамках міжнародного проекту здійснюють заходи з практичної охорони чорного лелеки в Україні. Проект реалізує Західноукраїнське орнітологічне товариство та Державний природознавчий музей України за підтримки фонду “Ciconia”, Ліхтенштейн.

Команда проекту провела понад півтора десятка семінарів з працівниками природно-заповідного фонду, лісового господарства, природоохоронцями та вчителями шкіл для збереження чорного лелеки в Україні. Фото: Андрій Бокотей

Хотіли як краще, а вийшло як завжди… Чи зможе чорний лелека вижити в охоронній зоні радіусом 1 км навколо свого гнізда?

За період реалізації програми важливим є те, що вдалося встановити чисельність та ареал поширення карпатської та поліської популяцій чорного лелеки. І найголовніше – підготовлений національний план дій з охорони цього птаха в Україні.

Повернувшись на місця гніздування, птахи займаються їхнім “ремонтом” або ж оселяються в покинутих гніздах великих хижих птахів. Можна спостерігати й за “будівництвом” нових поселень, головне – аби подалі від людини. Фото: Андрій Бокотей

Можливо, про такі заходи мало хто і знає, але беручи до уваги міжнародний досвід, а також власні дослідженнях, завжди вважалося, що для охоронної зони навколо гнізда чорного лелеки достатньою є площа в радіусі 500 м у гніздовий період, тобто з 1 березня до 31 серпня, та 100 м з вересня до лютого, коли птахи у вирії.

Натомість згідно з постановою Кабінету Міністрів від 26 жовтня 2016 р. № 756 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р. № 555 і від 12 травня 2007 р. № 724” в оновлених затверджених Санітарних правилах в лісах України зазначено:

“Забороняється проведення санітарно-оздоровчих заходів навколо місця гніздування … чорного лелеки …. радіусом 1000 м”.

Такий радіус запропонували команди Володимира Борейка з Київського еколого-культурного центру і Олега Дудкіна з Українського товариства охорони птахів.

Щороку за підтримки лісових працівників команда проекту обстежувала до півсотні лелечих гнізд, до яких нас часто возили за свій кошт лісники, а також допомагали в дослідженнях по всьому Поліссю і Карпатах. Фото: Андрій Бокотей

Можливо, так і могло би бути. Але під час охорони лісової фауну слід зважати і на потреби лісового господарства. Впродовж 12 років ми обговорювали з лісівниками всієї України можливість створення охоронних зон навколо гнізд чорного лелеки радіусами 500-100 м. І в більшості випадків отримували їхню схвальну відповідь. Шляхом клопіткої праці створено мережу працівників лісового господарства на різних рівнях, завдяки якій ми були впевнені, що війна для чорного лелеки в Україні вже завершилася, особливо зі сторони працівників лісового господарства.

Проте не так сталося, як гадалося. В 2017 році, після введення в дію нових правил, більшість лісників відмовилися вести команду проекту до гнізд лелек, називаючи нас брехунами. Адже спершу ми розповідали їм про 100-метрові охоронні зони, а самі “протягли” в законі 1000 м. Оскільки нас у лісах вони бачили регулярно, а авторів нових правил – жодного разу. Деякі працівники лісу навіть відверто говорили, що їм тепер легше скинути гніздо з дерева і спокійно працювати з лісом, ніж виводити з обігу майже 314 га лісу через одне гніздо.

А є лісництва, де таких гнізд є кілька… Зокрема це яскраво видно на карті двох лісгоспів у Рівненській області

Ми сподівалися, що це так і залишиться погрозами, які не наважаться здійснити люди, які стільки років допомагали нам охороняти цього птаха. Помилилися. Війну проти чорного лелеки розпочато.

Перший дзвіночок, як це не дивно, прозвучав на території Національного природного парку “Цуманська пуща”.  І це тоді, коли в гнізді були пташенята. Щоправда таких, які вже вміють літати.

З двох гнізд, зникло одне з яких розташоване на межі парку, охоронна зона якого суттєво охоплює територію держлісгоспу. Фото: Андрій Бокотей

Звідки ж працівники держлісгоспу дізналися про місце розташування гнізд чорного лелеки в заповідному лісі? Все дуже просто. За чотири дні до зникнення гнізд, працівники наукового відділу парку подали документи до Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області з детальними координатами розташування гнізд. Викликають побоювання думки, що це далеко не єдиний і не останній такий випадок. І це лише початок.

Як захистити птахів?

Насамперед, команда проекту радить тим, хто знає місця розташування гнізд чорного лелеки і про які не знають працівники державних лісгоспів, не спішити зі створенням навколо лелечих поселень охоронних зон. Як це не парадоксально звучить, для їхньої ж безпеки.

 

З нашої сторони, можемо запевнити, що в рамках програми охорони чорного лелеки в Україні, ми будемо встановлювати штучні платформи для гнізд у всіх тих місцях, де їх скинули люди, і оснащувати біля них фотопастки.

Останні два роки для чорних лелек були дуже складними, бо через сильні посухи вони вивели мало пташенят. Якщо лісники і надалі будуть нищити їхні гнізда, то ситуація для цих птахів стане критичною.

Перше, що потрібно зробити, це якнайшвидше внести зміни до Санітарних правил. Це єдине, що зможе зупинити ситуацію, яка склалася. Хоча довіра до науковців в очах працівників лісового господарства підірвана дуже сильно.

При прийнятті важливих рішень, особливо законодавчих, все ж варто звертатися за консультаціями до фахівців з конкретних питань, а не займатися некомпетентною самодіяльністю, яка призводить до жахливих наслідків. Щодо охоронних зон навколо гнізд хижих птахів, то в Санітарних правилах їхні показники також завищені, хоч і не набагато. І крім того, не врахована сезонність для цих територій. Думаємо, що з цього приводу свою думку висловлять колеги, які займаються вивченням хижих птахів.

Андрій Бокотей
  • 1 Posts
  • 0дописів
український зоолог, орнітолог, кандидат біологічних наук, завідувач відділу Державного природознавчого музею НАН України. Один із засновників Західноукраїнського орнітологічного товариства. Є головним редактором орнітологічного журналу «Troglodytes», який видає товариство.